Захарія 5

1 І зно́ву підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить звій.

Angqoi moe, ka khet let naah, kazawk ca tangoeng to ka hnuk.

2 І сказав він до мене: „Що́ ти бачиш?“А я відказав: „Я бачу летючого зво́я. Довжина́ його — двадцять мірою ліктем, а ширина́ його — десять ліктів.“

Anih mah kai khaeah, Timaw na hnuk? tiah ang naa. Kai mah, dong pumphaeto kasawk, dong hato kakawk, kazawk ca tangoeng maeto ka hnuk, tiah ka naa.

3 І сказав він мені: „Це те прокля́ття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен зло́дій буде знищений згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присяга́є ложно, буде знищений згідно з тим, що з того боку звою написане.

To naah anih mah kai khaeah, Hae loe long pum ah kacaeh tangoenghaih ah oh: hae bang ih ca tangoeng nuiah tarik ih baktih toengah, paqu kaminawk loe amro o boih tih; ho bang ih ca tangoeng nuiah tarik ih baktih toengah, amsawnlok thui kaminawk loe amro o boih tih.

4 І привів Я його, прокля́ття, — говорить Господь Саваот, — і при́йде воно до дому зло́дія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно ося́деться в сере́дині дому його, і вигубить його, і дере́ва його та каміння його“.

Misatuh kaminawk ih Angraeng mah hae tiah thuih, Kai mah to ca to ka sin han, kamqu ih imthung ah to ca to akun ueloe, ka hmin hoi amsoem ai ah lokkamhaih sah kami imthung ah doeh akun tih: anih ih imthung ah om ueloe, thing hoi thlungnawk to amrosak boih tih, tiah a naa.

5 І вийшов той ангол, що говорив зо мною, та й до мене сказав: „Зведи́ но свої очі й побач, що́ це вихо́дить?“

Kai hoi lokpae van kami loe hmabang ah caeh moe, kai khaeah, Doeng tahang ah, hmabang kacaeh hmuen loe timaw, tito khen noek ah, tiah ang naa.

6 І сказав я: „Що це таке?“А він відказав: „Це ефа́, що виходить“. І ще він сказав: „Це їхня подоба в усьому кра́ї“.

Kai mah, Hae loe tih aa? tiah ka naa. Anih mah, hae loe hmabang kacaeh benthang ni. Long pum ah kaom kaminawk ih zaehaih loe hae tiah oh, tiah ang naa.

7 Аж ось підняла́ся оли́в'яна по́кришка, а це була́ одна жінка, що сиділа посеред ефи́.

To pacoengah khenah, benthang kraenghaih akhuem to paongh o, to naah benthang thungah anghnu nongpata maeto oh:

8 І він сказав: „Це та несправедливість“. І кинув її до сере́дини ефи́, і кинув олив'я́ного куска до її отво́ру.

to naah anih mah, Hae nongpata loe kasae hnuksakhaih ih ni, tiah ang thuih; van kami mah nongpata to benthang thungah a vah let; benthang loe kacakah akhuem to khuem o.

9 І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх кри́лах, а їхні кри́ла — як крила чорногу́за. І підняли́ вони ефу́ між землею та між небом.

To pacoengah mik padai moe, ka khet tahang naah, angzo nongpata hnetto ka hnuk, nihnik ih pakhraeh ah loe takhi to oh; nihnik loe tui tavaa baktiah pakhraeh a tawnh hoi: nihnik mah benthang to van hoi long salakah atoengh hoi.

10 І сказав я до ангола, що зо мною говорив: „Куди́ вони несуть цю ефу́?“

Kai hoi lokpae van kami khaeah, Benthang loe naa ah maw sin hoi tih? tiah ka naa.

11 І сказав він до мене: „Щоб збудувати їй дім у краю́ Шін'ар. А коли він буде поста́влений, то буде покла́дена там на місці своєму“.

Anih mah kai khaeah, Shinar prae ah benthang ih im sak pae hanah a sin hoi: ohhaih ahmuen sak hoi pacoengah, to ah benthang to suem hoi tih, tiah ang naa.