Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
Le Cantique des Cantiques, composé par Salomon.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
Qu’il me prodigue les baisers de sa bouche! Car tes caresses sont plus délicieuses que le vin.
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Tes parfums sont suaves à respirer; une huile aromatique qui se répand, tel est ton nom. C’Est pourquoi les jeunes filles sont éprises de toi.
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Entraîne-moi à ta suite, courons! Le roi m’a conduite dans ses appartements, mais c’est en toi que nous cherchons joie et allégresse; nous prisons tes caresses plus que le vin: on a raison de t’aimer.
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
Je suis noircie, ô filles de Jérusalem, gracieuse pourtant, comme les tentes de Kêdar, comme les pavillons de Salomon.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Ne me regardez pas avec dédain parce que je suis noirâtre; c’est que le soleil m’a hâlée. Les fils de ma mère étaient en colère contre moi: ils m’ont fait garder les vignobles, et mon vignoble à moi, je ne l’ai point gardé!
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Indique-moi, toi que chérit mon âme, où tu mènes paître ton troupeau, où tu le fais reposer à l’heure de midi. Pourquoi serais-je comme une femme voilée auprès des troupeaux de tes compagnons?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
Si tu ne le sais pas, ô la plus belle des femmes, suis donc les traces des brebis, et fais paître tes chevreaux près des huttes des bergers.
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
A une cavale, attelée aux chars de Pharaon, je te compare, mon amie.
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Charmantes sont tes joues ornées de rangs de perles, ton cou paré de colliers.
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Nous te ferons des chaînons d’or avec des paillettes d’argent.
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
Tandis que le roi demeure sur son divan, mon nard exhale son arome.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
Mon bien-aimé est pour moi un bouquet de myrrhe, qui repose sur mon sein.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
Mon bien-aimé est pour moi une grappe de troène dans les vignes d’En-Ghedi.
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
Que tu es belle, mon amie, que tu es belle! Tes yeux sont ceux d’une colombe.
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
Que tues beau, mon bien-aimé, et combien aimable! Notre couche est un lit de verdure.
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
Les solives de nos maisons sont de cèdre, nos lambris sont de cyprès.
