Пісня над піснями 4

1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!

Mano kaka ijaber, jaherana! Yaye, mano kaka ijaber! Wengeni neno mamuol ka akuru. Yie wiyi chalo gi kweth mag diek, malor koa e Got Gilead.

2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,

Lekeni tar mana ka kweth mag rombe makoro eka oliel yiegi kendo mowuok kar luok. Moro ka moro wuotho gi nyithinde ma rude, kendo onge moro man kende.

3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!

Pien dhogi chalo gi law marakwaro; kendo dhogi ber ahinya. Lembi moum gi law yom machalo mana gi olemo mongʼinore.

4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!

Ngʼuti chalo gi osuch Daudi, mochungʼ tir gi chia; kuode alufu achiel oliero kuome, ma kargi duto gin kuodi mag jokedo.

5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.

Thundeni chalo gi nyithi mwanda ariyo maromre adier gichalo gi nyithind mwanda ma rude, makwayo e kind ondanyo.

6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.

Ka piny oseyawore kendo rumbi oserumo, eka abiro dhi ewi got kuma gik madungʼ tik mangʼwe ngʼar yudoree kendo nyaka ewi gode matindo miwangʼoe ubani.

7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!

Ijaber e yore duto, jaherana; onge mbala moro amora e dendi.

8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.

Yaye jaherana, bi wadhi kodi ka waa e got Lebanon, adier bi koda walor ka waa Lebanon. Lor piny ia e chuny got Amana, lor ia ewi got mar Senir gi Hermon, wuog e bur sibuoche kendo wuog ewi got kama kwach oloko miechgi.

9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!

Yaye jaherana, ka aneno kaka ingʼiya, kod tigo malich miliero e ngʼuti, to chunya rumo.

10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“

Mano kaka herani miya mor, yaye osiepna, ma ahero; mano kaka herani kelo mor mangʼeny moloyo divai, kendo ngʼwe ngʼar moloyo modhi mamoko duto!

11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“

Yaye jaherana, pien dhogi mit ka mor kich; lewi chalona chak kata mor kich. Lewni mirwako dungʼ tik mamit mana ka tik mamit mar got Lebanon.

12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.

Yaye jaherana, ichalo gi puodho mochiel; kendo ka soko molor dhoge modin motegno.

13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,

Yiende madongo e puothi gin olembe mongʼinore, molembegi beyo, kendo mit kaka olemb hena kod nad.

14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,

Gin olembe mopogore opogore kaka nad kod safron, gi kalmas kod sinamon, kod yedhe mangʼwe ngʼar, kaka ubani gi mane-mane, kod apilo mamit mag tedo.

15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!

Ichalo gi puodho ma thidhna ni e iye, bende ichalo gi soko mar pi mamol, kendo ichalo gi aore mamol kawuok ewi gode mag Lebanon.

16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“

Wuogi ka ikudho, in yamb nyandwat, bende in yamb milambo kudhi! Kudhi e puotha, mondo tikne okere malach. We jaherana koro obi odonji e puothe kendo obil olembene moyiedhi kendo mamit.