До римлян 9
1 Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
I say the truth in Christ, I lie not, my conscience also bearing me testimony in the Holy Spirit,
2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
That I have great heaviness and continual sorrow in my heart.
3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
For I could wish that myself were accursed from Christ, for my brethren, my kinsmen according to the flesh:
4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
Who are Israelites; to whom [pertain] the adoption, and the glory, and the covenants, and the giving of the law, and the service [of God], and the promises;
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь. (aiōn g165)
Whose [are] the fathers, and from whom according to the flesh, Christ [came], who is over all, God blessed for ever. Amen. (aiōn g165)
6 Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
Not as though the word of God hath taken no effect. For they [are] not all Israel, who are [descendants] from Israel?
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
Neither because they are the seed of Abraham, [are they] all children: but, In Isaac shall thy seed be called.
8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
That is, They who are the children of the flesh, these [are] not the children of God; but the children of the promise are counted for the seed.
9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
For this [is] the word of promise, At this time will I come, and Sarah shall have a son.
10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
And not only [this]; but when Rebecca also had conceived by one, [even] by our father Isaac,
11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
(For [the children] being not yet born, neither having done any good or evil, that the purpose of God, according to election might stand, not of works, but of him that calleth)
12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
It was said to her, The elder shall serve the younger.
13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
As it is written, Jacob have I loved, but Esau have I hated.
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
What shall we say then? [Is there] unrighteousness with God? By no means.
15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
For he saith to Moses, I will have mercy on whom I will have mercy, and I will have compassion on whom I will have compassion.
16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
So then, [it is] not of him that willeth, nor of him that runneth, but of God that showeth mercy.
17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
For the scripture saith to Pharaoh, Even for this same purpose have I raised thee up, that I might show my power in thee, and that my name might be declared throughout all the earth.
18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
Therefore he hath mercy on whom he will [have mercy], and whom he will he hardeneth.
19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
Thou wilt say then to me, Why doth he yet find fault? for who hath resisted his will?
20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
No, but, O man, who art thou that repliest against God? shall the thing formed say to him that formed [it], Why hast thou made me thus?
21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
Hath not the potter power over the clay of the same lump to make one vessel to honor, and another to dishonor?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
[What] if God, willing to show [his] wrath, and to make his power known, endured with much long-suffering the vessels of wrath fitted to destruction:
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
And that he might make known the riches of his glory on the vessels of mercy, which he had before prepared for glory,
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
Even us whom he hath called, not of the Jews only, but also of the Gentiles.
25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
As he saith also in Hosea, I will call them My people, who were not my people; and her Beloved, who was not beloved.
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
And it shall come to pass, [that] in the place where it was said to them, Ye [are] not my people; there shall they be called, The children of the living God.
27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
Isaiah also crieth concerning Israel, Though the number of the children of Israel be as the sand of the sea, a remnant shall be saved:
28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
For he will finish the work, and cut [it] short in righteousness: because a short work will the Lord make upon the earth.
29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
And as Isaiah said before, Except the Lord of Sabaoth had left us a seed, we had been as Sodom, and been made like Gomorrah.
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
What shall we say then? That the Gentiles who followed not after righteousness, have attained to righteousness, even the righteousness which is by faith:
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
But Israel, who followed after the law of righteousness, hath not attained to the law of righteousness.
32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,
Why? Because [they sought it] not by faith, but as it were by the works of the law. For they stumbled at that stumbling-stone;
33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“
As it is written, Behold, I lay in Sion a stumbling-stone, and rock of offense: and whoever believeth on him shall not be ashamed.
