До римлян 9
1 Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
我在基督里说真话，并不谎言，有我良心被圣灵感动，给我作见证：
2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
我是大有忧愁，心里时常伤痛；
3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
为我弟兄，我骨肉之亲，就是自己被咒诅，与基督分离，我也愿意。
4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
他们是以色列人；那儿子的名分、荣耀、诸约、律法、礼仪、应许都是他们的。
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь. (aiōn g165)
列祖就是他们的祖宗；按肉体说，基督也是从他们出来的。他是在万有之上，永远可称颂的 神。阿们！ (aiōn g165)
6 Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
这不是说 神的话落了空。因为从以色列生的不都是以色列人，
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
也不因为是亚伯拉罕的后裔就都作他的儿女；惟独“从以撒生的才要称为你的后裔。”
8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
这就是说，肉身所生的儿女不是 神的儿女，惟独那应许的儿女才算是后裔。
9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
因为所应许的话是这样说：“到明年这时候我要来，撒拉必生一个儿子。”
10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
不但如此，还有利百加，既从一个人，就是从我们的祖宗以撒怀了孕，（
11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
双子还没有生下来，善恶还没有做出来，只因要显明 神拣选人的旨意，不在乎人的行为，乃在乎召人的主。）
12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
神就对利百加说：“将来，大的要服事小的。”
13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
正如经上所记：雅各是我所爱的；以扫是我所恶的。
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
这样，我们可说什么呢？难道 神有什么不公平吗？断乎没有！
15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
因他对摩西说： 我要怜悯谁就怜悯谁， 要恩待谁就恩待谁。
16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
据此看来，这不在乎那定意的，也不在乎那奔跑的，只在乎发怜悯的 神。
17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
因为经上有话向法老说：“我将你兴起来，特要在你身上彰显我的权能，并要使我的名传遍天下。”
18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
如此看来， 神要怜悯谁就怜悯谁，要叫谁刚硬就叫谁刚硬。
19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
这样，你必对我说：“他为什么还指责人呢？有谁抗拒他的旨意呢？”
20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
你这个人哪，你是谁，竟敢向 神强嘴呢？受造之物岂能对造他的说：“你为什么这样造我呢？”
21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
窑匠难道没有权柄从一团泥里拿一块做成贵重的器皿，又拿一块做成卑贱的器皿吗？
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
倘若 神要显明他的忿怒，彰显他的权能，就多多忍耐宽容那可怒、预备遭毁灭的器皿，
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
又要将他丰盛的荣耀彰显在那蒙怜悯、早预备得荣耀的器皿上。
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
这器皿就是我们被 神所召的，不但是从犹太人中，也是从外邦人中。这有什么不可呢？
25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
就像 神在何西阿书上说： 那本来不是我子民的， 我要称为“我的子民”； 本来不是蒙爱的， 我要称为“蒙爱的”。
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
从前在什么地方对他们说： 你们不是我的子民， 将来就在那里称他们为“永生 神的儿子”。
27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
以赛亚指着以色列人喊着说：“以色列人虽多如海沙，得救的不过是剩下的余数；
28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
因为主要在世上施行他的话，叫他的话都成全，速速地完结。”
29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
又如以赛亚先前说过： 若不是万军之主给我们存留余种， 我们早已像所多玛、蛾摩拉的样子了。
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
这样，我们可说什么呢？那本来不追求义的外邦人反得了义，就是因信而得的义。
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
但以色列人追求律法的义，反得不着律法的义。
32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,
这是什么缘故呢？是因为他们不凭着信心求，只凭着行为求；他们正跌在那绊脚石上。
33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“
就如经上所记： 我在锡安放一块绊脚的石头，跌人的磐石； 信靠他的人必不至于羞愧。
