До римлян 7
1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
ਹੇ ਭ੍ਰਾਤ੍ਰੁʼਗਣ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਵਿਦਃ ਪ੍ਰਤਿ ਮਮੇਦੰ ਨਿਵੇਦਨੰ| ਵਿਧਿਃ ਕੇਵਲੰ ਯਾਵੱਜੀਵੰ ਮਾਨਵੋਪਰ੍ੱਯਧਿਪਤਿਤ੍ਵੰ ਕਰੋਤੀਤਿ ਯੂਯੰ ਕਿੰ ਨ ਜਾਨੀਥ?
2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
ਯਾਵਤ੍ਕਾਲੰ ਪਤਿ ਰ੍ਜੀਵਤਿ ਤਾਵਤ੍ਕਾਲਮ੍ ਊਢਾ ਭਾਰ੍ੱਯਾ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਯਾ ਤਸ੍ਮਿਨ੍ ਬੱਧਾ ਤਿਸ਼਼੍ਠਤਿ ਕਿਨ੍ਤੁ ਯਦਿ ਪਤਿ ਰ੍ਮ੍ਰਿਯਤੇ ਤਰ੍ਹਿ ਸਾ ਨਾਰੀ ਪਤ੍ਯੁ ਰ੍ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਤੋ ਮੁਚ੍ਯਤੇ|
3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
ਏਤਤ੍ਕਾਰਣਾਤ੍ ਪਤ੍ਯੁਰ੍ਜੀਵਨਕਾਲੇ ਨਾਰੀ ਯਦ੍ਯਨ੍ਯੰ ਪੁਰੁਸ਼਼ੰ ਵਿਵਹਤਿ ਤਰ੍ਹਿ ਸਾ ਵ੍ਯਭਿਚਾਰਿਣੀ ਭਵਤਿ ਕਿਨ੍ਤੁ ਯਦਿ ਸ ਪਤਿ ਰ੍ਮ੍ਰਿਯਤੇ ਤਰ੍ਹਿ ਸਾ ਤਸ੍ਯਾ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਯਾ ਮੁਕ੍ਤਾ ਸਤੀ ਪੁਰੁਸ਼਼ਾਨ੍ਤਰੇਣ ਵ੍ਯੂਢਾਪਿ ਵ੍ਯਭਿਚਾਰਿਣੀ ਨ ਭਵਤਿ|
4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
ਹੇ ਮਮ ਭ੍ਰਾਤ੍ਰੁʼਗਣ, ਈਸ਼੍ਵਰਨਿਮਿੱਤੰ ਯਦਸ੍ਮਾਕੰ ਫਲੰ ਜਾਯਤੇ ਤਦਰ੍ਥੰ ਸ਼੍ਮਸ਼ਾਨਾਦ੍ ਉੱਥਾਪਿਤੇਨ ਪੁਰੁਸ਼਼ੇਣ ਸਹ ਯੁਸ਼਼੍ਮਾਕੰ ਵਿਵਾਹੋ ਯਦ੍ ਭਵੇਤ੍ ਤਦਰ੍ਥੰ ਖ੍ਰੀਸ਼਼੍ਟਸ੍ਯ ਸ਼ਰੀਰੇਣ ਯੂਯੰ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਂ ਪ੍ਰਤਿ ਮ੍ਰੁʼਤਵਨ੍ਤਃ|
5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
ਯਤੋ(ਅ)ਸ੍ਮਾਕੰ ਸ਼ਾਰੀਰਿਕਾਚਰਣਸਮਯੇ ਮਰਣਨਿਮਿੱਤੰ ਫਲਮ੍ ਉਤ੍ਪਾਦਯਿਤੁੰ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਯਾ ਦੂਸ਼਼ਿਤਃ ਪਾਪਾਭਿਲਾਸ਼਼ੋ(ਅ)ਸ੍ਮਾਕਮ੍ ਅਙ੍ਗੇਸ਼਼ੁ ਜੀਵਨ੍ ਆਸੀਤ੍|
6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
ਕਿਨ੍ਤੁ ਤਦਾ ਯਸ੍ਯਾ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਯਾ ਵਸ਼ੇ ਆਸ੍ਮਹਿ ਸਾਮ੍ਪ੍ਰਤੰ ਤਾਂ ਪ੍ਰਤਿ ਮ੍ਰੁʼਤਤ੍ਵਾਦ੍ ਵਯੰ ਤਸ੍ਯਾ ਅਧੀਨਤ੍ਵਾਤ੍ ਮੁਕ੍ਤਾ ਇਤਿ ਹੇਤੋਰੀਸ਼੍ਵਰੋ(ਅ)ਸ੍ਮਾਭਿਃ ਪੁਰਾਤਨਲਿਖਿਤਾਨੁਸਾਰਾਤ੍ ਨ ਸੇਵਿਤਵ੍ਯਃ ਕਿਨ੍ਤੁ ਨਵੀਨਸ੍ਵਭਾਵੇਨੈਵ ਸੇਵਿਤਵ੍ਯਃ
7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
ਤਰ੍ਹਿ ਵਯੰ ਕਿੰ ਬ੍ਰੂਮਃ? ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾ ਕਿੰ ਪਾਪਜਨਿਕਾ ਭਵਤਿ? ਨੇੱਥੰ ਭਵਤੁ| ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਮ੍ ਅਵਿਦ੍ਯਮਾਨਾਯਾਂ ਪਾਪੰ ਕਿਮ੍ ਇਤ੍ਯਹੰ ਨਾਵੇਦੰ; ਕਿਞ੍ਚ ਲੋਭੰ ਮਾ ਕਾਰ੍ਸ਼਼ੀਰਿਤਿ ਚੇਦ੍ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਗ੍ਰਨ੍ਥੇ ਲਿਖਿਤੰ ਨਾਭਵਿਸ਼਼੍ਯਤ੍ ਤਰ੍ਹਿ ਲੋਭਃ ਕਿਮ੍ਭੂਤਸ੍ਤਦਹੰ ਨਾਜ੍ਞਾਸ੍ਯੰ|
8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
ਕਿਨ੍ਤੁ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਯਾ ਪਾਪੰ ਛਿਦ੍ਰੰ ਪ੍ਰਾਪ੍ਯਾਸ੍ਮਾਕਮ੍ ਅਨ੍ਤਃ ਸਰ੍ੱਵਵਿਧੰ ਕੁਤ੍ਸਿਤਾਭਿਲਾਸ਼਼ਮ੍ ਅਜਨਯਤ੍; ਯਤੋ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਯਾਮ੍ ਅਵਿਦ੍ਯਮਾਨਾਯਾਂ ਪਾਪੰ ਮ੍ਰੁʼਤੰ|
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
ਅਪਰੰ ਪੂਰ੍ੱਵੰ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਯਾਮ੍ ਅਵਿਦ੍ਯਮਾਨਾਯਾਮ੍ ਅਹਮ੍ ਅਜੀਵੰ ਤਤਃ ਪਰਮ੍ ਆਜ੍ਞਾਯਾਮ੍ ਉਪਸ੍ਥਿਤਾਯਾਮ੍ ਪਾਪਮ੍ ਅਜੀਵਤ੍ ਤਦਾਹਮ੍ ਅਮ੍ਰਿਯੇ|
10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
ਇੱਥੰ ਸਤਿ ਜੀਵਨਨਿਮਿੱਤਾ ਯਾਜ੍ਞਾ ਸਾ ਮਮ ਮ੍ਰੁʼਤ੍ਯੁਜਨਿਕਾਭਵਤ੍|
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
ਯਤਃ ਪਾਪੰ ਛਿਦ੍ਰੰ ਪ੍ਰਾਪ੍ਯ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਿਤਾਦੇਸ਼ੇਨ ਮਾਂ ਵਞ੍ਚਯਿਤ੍ਵਾ ਤੇਨ ਮਾਮ੍ ਅਹਨ੍|
12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
ਅਤਏਵ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾ ਪਵਿਤ੍ਰਾ, ਆਦੇਸ਼ਸ਼੍ਚ ਪਵਿਤ੍ਰੋ ਨ੍ਯਾੱਯੋ ਹਿਤਕਾਰੀ ਚ ਭਵਤਿ|
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
ਤਰ੍ਹਿ ਯਤ੍ ਸ੍ਵਯੰ ਹਿਤਕ੍ਰੁʼਤ੍ ਤਤ੍ ਕਿੰ ਮਮ ਮ੍ਰੁʼਤ੍ਯੁਜਨਕਮ੍ ਅਭਵਤ੍? ਨੇੱਥੰ ਭਵਤੁ; ਕਿਨ੍ਤੁ ਪਾਪੰ ਯਤ੍ ਪਾਤਕਮਿਵ ਪ੍ਰਕਾਸ਼ਤੇ ਤਥਾ ਨਿਦੇਸ਼ੇਨ ਪਾਪੰ ਯਦਤੀਵ ਪਾਤਕਮਿਵ ਪ੍ਰਕਾਸ਼ਤੇ ਤਦਰ੍ਥੰ ਹਿਤੋਪਾਯੇਨ ਮਮ ਮਰਣਮ੍ ਅਜਨਯਤ੍|
14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਤ੍ਮਬੋਧਿਕੇਤਿ ਵਯੰ ਜਾਨੀਮਃ ਕਿਨ੍ਤ੍ਵਹੰ ਸ਼ਾਰੀਰਤਾਚਾਰੀ ਪਾਪਸ੍ਯ ਕ੍ਰੀਤਕਿਙ੍ਕਰੋ ਵਿਦ੍ਯੇ|
15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
ਯਤੋ ਯਤ੍ ਕਰ੍ੰਮ ਕਰੋਮਿ ਤਤ੍ ਮਮ ਮਨੋ(ਅ)ਭਿਮਤੰ ਨਹਿ; ਅਪਰੰ ਯਨ੍ ਮਮ ਮਨੋ(ਅ)ਭਿਮਤੰ ਤੰਨ ਕਰੋਮਿ ਕਿਨ੍ਤੁ ਯਦ੍ ਰੁʼਤੀਯੇ ਤਤ੍ ਕਰੋਮਿ|
16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
ਤਥਾਤ੍ਵੇ ਯਨ੍ ਮਮਾਨਭਿਮਤੰ ਤਦ੍ ਯਦਿ ਕਰੋਮਿ ਤਰ੍ਹਿ ਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾ ਸੂੱਤਮੇਤਿ ਸ੍ਵੀਕਰੋਮਿ|
17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
ਅਤਏਵ ਸਮ੍ਪ੍ਰਤਿ ਤਤ੍ ਕਰ੍ੰਮ ਮਯਾ ਕ੍ਰਿਯਤ ਇਤਿ ਨਹਿ ਕਿਨ੍ਤੁ ਮਮ ਸ਼ਰੀਰਸ੍ਥੇਨ ਪਾਪੇਨੈਵ ਕ੍ਰਿਯਤੇ|
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
ਯਤੋ ਮਯਿ, ਅਰ੍ਥਤੋ ਮਮ ਸ਼ਰੀਰੇ, ਕਿਮਪ੍ਯੁੱਤਮੰ ਨ ਵਸਤਿ, ਏਤਦ੍ ਅਹੰ ਜਾਨਾਮਿ; ਮਮੇੱਛੁਕਤਾਯਾਂ ਤਿਸ਼਼੍ਠਨ੍ਤ੍ਯਾਮਪ੍ਯਹਮ੍ ਉੱਤਮਕਰ੍ੰਮਸਾਧਨੇ ਸਮਰ੍ਥੋ ਨ ਭਵਾਮਿ|
19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
ਯਤੋ ਯਾਮੁੱਤਮਾਂ ਕ੍ਰਿਯਾਂ ਕਰ੍ੱਤੁਮਹੰ ਵਾਞ੍ਛਾਮਿ ਤਾਂ ਨ ਕਰੋਮਿ ਕਿਨ੍ਤੁ ਯਤ੍ ਕੁਤ੍ਸਿਤੰ ਕਰ੍ੰਮ ਕਰ੍ੱਤੁਮ੍ ਅਨਿੱਛੁਕੋ(ਅ)ਸ੍ਮਿ ਤਦੇਵ ਕਰੋਮਿ|
20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
ਅਤਏਵ ਯਦ੍ਯਤ੍ ਕਰ੍ੰਮ ਕਰ੍ੱਤੁੰ ਮਮੇੱਛਾ ਨ ਭਵਤਿ ਤਦ੍ ਯਦਿ ਕਰੋਮਿ ਤਰ੍ਹਿ ਤਤ੍ ਮਯਾ ਨ ਕ੍ਰਿਯਤੇ, ਮਮਾਨ੍ਤਰ੍ਵਰ੍ੱਤਿਨਾ ਪਾਪੇਨੈਵ ਕ੍ਰਿਯਤੇ|
21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
ਭਦ੍ਰੰ ਕਰ੍ੱਤੁਮ੍ ਇੱਛੁਕੰ ਮਾਂ ਯੋ (ਅ)ਭਦ੍ਰੰ ਕਰ੍ੱਤੁੰ ਪ੍ਰਵਰ੍ੱਤਯਤਿ ਤਾਦ੍ਰੁʼਸ਼ੰ ਸ੍ਵਭਾਵਮੇਕੰ ਮਯਿ ਪਸ਼੍ਯਾਮਿ|
22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
ਅਹਮ੍ ਆਨ੍ਤਰਿਕਪੁਰੁਸ਼਼ੇਣੇਸ਼੍ਵਰਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਯਾਂ ਸਨ੍ਤੁਸ਼਼੍ਟ ਆਸੇ;
23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
ਕਿਨ੍ਤੁ ਤਦ੍ਵਿਪਰੀਤੰ ਯੁਧ੍ਯਨ੍ਤੰ ਤਦਨ੍ਯਮੇਕੰ ਸ੍ਵਭਾਵੰ ਮਦੀਯਾਙ੍ਗਸ੍ਥਿਤੰ ਪ੍ਰਪਸ਼੍ਯਾਮਿ, ਸ ਮਦੀਯਾਙ੍ਗਸ੍ਥਿਤਪਾਪਸ੍ਵਭਾਵਸ੍ਯਾਯੱਤੰ ਮਾਂ ਕਰ੍ੱਤੁੰ ਚੇਸ਼਼੍ਟਤੇ|
24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
ਹਾ ਹਾ ਯੋ(ਅ)ਹੰ ਦੁਰ੍ਭਾਗ੍ਯੋ ਮਨੁਜਸ੍ਤੰ ਮਾਮ੍ ਏਤਸ੍ਮਾਨ੍ ਮ੍ਰੁʼਤਾੱਛਰੀਰਾਤ੍ ਕੋ ਨਿਸ੍ਤਾਰਯਿਸ਼਼੍ਯਤਿ?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
ਅਸ੍ਮਾਕੰ ਪ੍ਰਭੁਣਾ ਯੀਸ਼ੁਖ੍ਰੀਸ਼਼੍ਟੇਨ ਨਿਸ੍ਤਾਰਯਿਤਾਰਮ੍ ਈਸ਼੍ਵਰੰ ਧਨ੍ਯੰ ਵਦਾਮਿ| ਅਤਏਵ ਸ਼ਰੀਰੇਣ ਪਾਪਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਯਾ ਮਨਸਾ ਤੁ ਈਸ਼੍ਵਰਵ੍ਯਵਸ੍ਥਾਯਾਃ ਸੇਵਨੰ ਕਰੋਮਿ|
