До римлян 7

1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

Não sabeis vós, irmãos (pois estou falando com os que entendem a Lei), que a Lei domina o ser humano por todo o tempo que vive?

2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Pois a mulher casada está, pela Lei, ligada ao marido enquanto o ele viver; porém, depois do marido morrer, ela está livre da Lei do marido.

3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

Ou seja, enquanto o marido viver, ela será chamada de adúltera, se for de outro homem; mas depois de morto o marido, ela está livre da Lei, de maneira que não será adúltera se for de outro homem.

4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

Assim, meus irmãos, também vós estais mortos para a Lei por meio do corpo de Cristo, para que sejais de outro, daquele que foi ressuscitado dos mortos, a fim de frutificarmos para Deus.

5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

Pois, quando estávamos na carne, as paixões dos pecados, que eram pela Lei, operavam nos membros do nosso corpo, a fim de frutificarem para a morte.

6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

Mas agora estamos livres da Lei, estando mortos para aquilo em que estávamos presos, para que sirvamos em novidade de espírito, e não na velhice da norma escrita.

7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

Que diremos, pois? É a Lei pecado? De maneira nenhuma! Todavia, eu não teria conhecido o pecado, se não fosse pela Lei; porque não conheceria a cobiça, se a Lei não dissesse: Não cobiçarás.

8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

Mas o pecado, aproveitando-se do mandamento, operou em mim toda variedade de cobiça. Pois sem a Lei o pecado [estaria] morto.

9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

Antes eu vivia sem a Lei; mas quando veio o mandamento, o pecado reviveu, e eu morri;

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

e descobri que o mandamento, que era para a vida, resultou-me para a morte.

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

Pois o pecado, aproveitando o mandamento, me enganou, e por ele me matou.

12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Portanto, a Lei é santa, e o mandamento é santo, justo, e bom.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

Então o que é bom se tornou para mim morte? De maneira nenhuma! Mas foi o pecado, para que se mostrasse como pecado, que operou a morte em mim por meio do bem, a fim de que, por meio do mandamento, o pecado se tornasse excessivamente pecaminoso.

14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

Pois sabemos que a Lei é espiritual; mas eu sou carnal, vendido como servo do pecado.

15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

Porque não entendo o que faço, pois o que quero, isso não faço; mas o que eu odeio, isso faço.

16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

E se faço o que não quero, consinto que a Lei é boa;

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

De maneira que agora não sou mais eu que faço aquilo, mas sim, o pecado que habita em mim.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

Porque sei que em mim, isto é, em minha carne, não habita bem algum; porque o querer está em mim; porém o fazer o bem, não.

19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

Pois o bem que quero, não faço; mas o mal que não quero, isso faço.

20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Ora, se faço o que não quero, não sou eu que faço, mas sim, o pecado que habita em mim.

21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

Acho, então, esta lei: que quando quero fazer o bem, o mal está comigo.

22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

Pois, quanto ao ser interior, tenho prazer na Lei de Deus;

23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

mas em meus membros vejo outra lei, que batalha contra a lei do meu entendimento, e me prende sob a lei do pecado, que está nos meus membros.

24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

Miserável homem [que sou]! Quem me livrará deste corpo de morte?

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

Graças a Deus por Jesus Cristo, nosso Senhor. Assim, eu mesmo com o entendimento sirvo à Lei de Deus, mas, com a carne, à lei do pecado.