До римлян 7
1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
Ignorez-vous, frères, (car je parle à gens qui entendent ce que c’est que [la] loi, ) que la loi a autorité sur l’homme aussi longtemps qu’il vit?
2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Car la femme qui est soumise à un mari, est liée à son mari par [la] loi, tant qu’il vit; mais si le mari meurt, elle est déliée de la loi du mari.
3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
Ainsi donc, le mari étant vivant, elle sera appelée adultère si elle est à un autre homme; mais si le mari meurt, elle est libre de la loi, de sorte qu’elle n’est pas adultère en étant à un autre homme.
4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
C’est pourquoi, mes frères, vous aussi, vous avez été mis à mort à la loi par le corps du Christ, pour être à un autre, à celui qui est ressuscité d’entre les morts, afin que nous portions du fruit pour Dieu.
5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
Car, quand nous étions dans la chair, les passions des péchés, lesquelles sont par la loi, agissaient dans nos membres pour porter du fruit pour la mort;
6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
mais maintenant nous avons été déliés de la loi, étant morts dans ce en quoi nous étions tenus, en sorte que nous servions en nouveauté d’esprit, et non pas en vieillesse de lettre.
7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
Que dirons-nous donc? La loi est-elle péché? – Qu’ainsi n’advienne! Mais je n’aurais pas connu le péché, si ce n’avait été par [la] loi; car je n’aurais pas eu conscience de la convoitise, si la loi n’avait dit: « Tu ne convoiteras point ».
8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
Mais le péché, ayant trouvé une occasion par le commandement, a produit en moi toutes les convoitises, car sans [la] loi [le] péché est mort.
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
Or moi, étant autrefois sans loi, je vivais; mais le commandement étant venu, le péché a repris vie, et moi je mourus;
10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
et le commandement qui était pour la vie, a été trouvé lui-même pour moi pour la mort.
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
Car le péché, ayant trouvé une occasion par le commandement, me séduisit, et par lui me tua.
12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
La loi donc est sainte, et le commandement est saint, et juste, et bon.
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
Ce qui est bon est-il donc devenu pour moi [la] mort? – Qu’ainsi n’advienne! Mais le péché, afin qu’il paraisse péché, m’a causé la mort par ce qui est bon, afin que le péché devienne par le commandement excessivement pécheur.
14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
Car nous savons que la loi est spirituelle: mais moi je suis charnel, vendu au péché;
15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
car ce que je fais, je ne le reconnais pas, car ce n’est pas ce que je veux, que je fais, mais ce que je hais, je le pratique.
16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
Or si c’est ce que je ne veux pas que je pratique, j’approuve la loi, [reconnaissant] qu’elle est bonne.
17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Or maintenant, ce n’est plus moi qui fais cela, mais c’est le péché qui habite en moi.
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
Car je sais qu’en moi, c’est-à-dire en ma chair, il n’habite point de bien; car le vouloir est avec moi, mais accomplir le bien, [cela] je ne le trouve pas.
19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
Car le bien que je veux, je ne le pratique pas; mais le mal que je ne veux pas, je le fais.
20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Or si ce que je ne veux pas, moi, – je le pratique, ce n’est plus moi qui l’accomplis, mais c’est le péché qui habite en moi.
21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
Je trouve donc cette loi pour moi qui veux pratiquer le bien, que le mal est avec moi.
22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
Car je prends plaisir à la loi de Dieu selon l’homme intérieur;
23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
mais je vois dans mes membres une autre loi qui combat contre la loi de mon entendement et qui me rend captif de la loi du péché qui existe dans mes membres.
24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
Misérable homme que je suis, qui me délivrera de ce corps de mort?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
Je rends grâces à Dieu par Jésus Christ notre Seigneur. Ainsi donc moi-même, de l’entendement je sers la loi de Dieu; mais de la chair, la loi du péché.
