До римлян 7

1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

Brethren, do you not know--for I am writing to people acquainted with the Law--that it is during our lifetime that we are subject to the Law?

2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

A wife, for instance, whose husband is living is bound to him by the Law; but if her husband dies the law that bound her to him has now no hold over her.

3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

This accounts for the fact that if during her husband's life she lives with another man, she will be stigmatized as an adulteress; but that if her husband is dead she is no longer under the old prohibition, and even though she marries again, she is not an adulteress.

4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

So, my brethren, to you also the Law died through the incarnation of Christ, that you might be wedded to Another, namely to Him who rose from the dead in order that we might yield fruit to God.

5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

For whilst we were under the thraldom of our earthly natures, sinful passions-- made sinful by the Law--were always being aroused to action in our bodily faculties that they might yield fruit to death.

6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

But seeing that we have died to that which once held us in bondage, the Law has now no hold over us, so that we render a service which, instead of being old and formal, is new and spiritual.

7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

What follows? Is the Law itself a sinful thing? No, indeed; on the contrary, unless I had been taught by the Law, I should have known nothing of sin as sin. For instance, I should not have known what covetousness is, if the Law had not repeatedly said, "Thou shalt not covet."

8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

Sin took advantage of this, and by means of the Commandment stirred up within me every kind of coveting; for apart from Law sin would be dead.

9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

Once, apart from Law, I was alive, but when the Commandment came, sin sprang into life, and I died;

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

and, as it turned out, the very Commandment which was to bring me life, brought me death.

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

For sin seized the advantage, and by means of the Commandment it completely deceived me, and also put me to death.

12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

So that the Law itself is holy, and the Commandment is holy, just and good.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

Did then a thing which is good become death to me? No, indeed, but sin did; so that through its bringing about death by means of what was good, it might be seen in its true light as sin, in order that by means of the Commandment the unspeakable sinfulness of sin might be plainly shown.

14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

For we know that the Law is a spiritual thing; but I am unspiritual--the slave, bought and sold, of sin.

15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

For what I do, I do not recognize as my own action. What I desire to do is not what I do, but what I am averse to is what I do.

16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

But if I do that which I do not desire to do, I admit the excellence of the Law,

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

and now it is no longer I that do these things, but the sin which has its home within me does them.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

For I know that in me, that is, in my lower self, nothing good has its home; for while the will to do right is present with me, the power to carry it out is not.

19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

For what I do is not the good thing that I desire to do; but the evil thing that I desire not to do, is what I constantly do.

20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

But if I do that which I desire not to do, it can no longer be said that it is I who do it, but the sin which has its home within me does it.

21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

I find therefore the law of my nature to be that when I desire to do what is right, evil is lying in ambush for me.

22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

For in my inmost self all my sympathy is with the Law of God;

23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

but I discover within me a different Law at war with the Law of my understanding, and leading me captive to the Law which is everywhere at work in my body--the Law of sin.

24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

(Unhappy man that I am! who will rescue me from this death-burdened body?

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

Thanks be to God through Jesus Christ our Lord!) To sum up then, with my understanding, I--my true self--am in servitude to the Law of God, but with my lower nature I am in servitude to the Law of sin.