До римлян 7
1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
Remember ye not brethren (I speake to them yt know the lawe) how that the lawe hath power over a man as longe as it endureth?
2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
For the woman which is in subieccion to a man is bounde by the lawe to the man as longe as he liveth. Yf the man be deed she is lowsed from the lawe of the man.
3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
So then yf whill the man liveth she couple her selfe with another man she shalbe counted a wedlocke breaker. But yf the man be deed she is fre fro the lawe: so that she is no wedlocke breaker though she couple her selfe with another man.
4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
Even so ye my brethren are deed concerninge the lawe by the body of Christ yt ye shuld be coupled to another (I meane to him that is rysen agayne fro deeth) that we shuld bringe forth frute vnto God.
5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
For when we were in the flesshe the lustes of synne which were stered vppe by ye lawe raygned in oure membres to bringe forth frute vnto deeth.
6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
But now are we delivered fro the lawe and deed fro that whervnto we werein bondage that we shuld serve in a newe conversacion of ye sprete and not in ye olde conversacion of the letter.
7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
What shall we saye then? is ye lawe synne? God forbid: but I knewe not what synne meant but by the lawe. For I had not knowne what lust had meant excepte the lawe had sayde thou shalt not lust.
8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
But synne toke an occasion by the meanes of the commaundement and wrought in me all manner of concupiscece. For with out the lawe synne was deed.
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
I once lived with out lawe. But when the commaundement came synne revyved and I was deed.
10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
And the very same comaundement which was ordeyned vnto lyfe was founde to be vnto me an occasion of deeth.
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
For synne toke occasion by the meanes of the comaundement and so disceaved me and by the selfe commaundement slewe we.
12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
Wherfore the lawe is holy and the commaundement holy iust and good.
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
Was that then which is good made deeth vnto me? God forbyd. Naye synne was deeth vnto me that it myght appere how that synne by the meanes of that which is good had wrought deeth in me: that synne which is vnder the commandemet myght be out of measure synfull.
14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
For we knowe that the lawe is spirituall: but I am carnall solde vnder synne
15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
because I wote not what I doo. For what I wold that do I not: but what I hate that do I.
16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
Yf I do now that which I wolde not I graute to the lawe that it is good.
17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
So then nowe it is not I that do it but synne that dwelleth in me.
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
For I knowe that in me (that is to saye in my flesshe) dwelleth no good thinge. To will is present with me: but I fynde no meanes to performe that which is good.
19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
For I doo not yt good thinge which I wold: but that evill do I which I wolde not.
20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Finally yf I do that I wolde not then is it not I that doo it but synne that dwelleth in me doeth it.
21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
I fynde then by the lawe that when I wolde do good evyll is present with me.
22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
I delite in the lawe of God concerninge the inner man.
23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
But I se another lawe in my membres rebellinge agaynst the lawe of my mynde and subduynge me vnto the lawe of synne which is in my membres.
24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
O wretched man yt I am: who shall delyver me fro this body of deeth?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
I thanke God thorow Iesus Christ oure Lorde. So then I my silfe in my mynde serve the lawe of God and in my flesshe the lawe of synne.
