До римлян 7
1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
Or are ye ignorant, brethren, —for unto them that understand the law am I speaking, that, the law, hath lordship over a men as long as he liveth?
2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
For, the married woman, unto her living husband is bound by law; but, if her husband have died, she hath received a full release from the law of her husband.
3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
Hence then, her husband being alive, an adulteress, shall she be called—if she become another man’s, but, if the husband have died, she is free from the law; so that she is not an adulteress, though she become another man’s.
4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
So, then, my brethren, ye also, were made dead unto the law through the body of the Christ, to the end ye might become another’s—his who from among the dead was raised, in order that we might bring forth fruit unto God.
5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
For, when we were in the flesh, the susceptibilities of sins which were through the law, used to be energized in our members unto the bringing forth of fruit unto death;
6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
But, now, we have received full release from the law, by dying [in that] wherein we used to be held fast, so that we should be doing service—in newness of spirit and not in obsoleteness of letter.
7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
What, then, shall we say? Is the law sin? Far be it! On the contrary, I had not discovered, sin, save through law, for even, of coveting, I had not been aware if, the law, had not kept on saying—Thou shall not covet;
8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
Howbeit sin taking, occasion—through the commandment, wrought out in me all manner of coveting; for, apart from law, sin is dead; —
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
And, I, was alive, apart from law, at one time, but, the commandment coming, sin sprang up to life,
10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
Whereas, I, died, —and the commandment which was unto life was found by me to be, itself, unto death;
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
For, sin, —taking occasion—through the commandment, completely deceived me and, through it, slew me:
12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
So that, the law, indeed, is holy, and the commandment, holy, and righteous and good.
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
Did, then, that which is good, unto me become death? Far be it! But [it was] sin, that it might appear sin, through that which was good unto me working out death, in order that, exceeding sinful, might sin become through the commandment.
14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
For we know that, the law, is spiritual, —I, however, am a creature of flesh, sold under sin;
15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
For, that which I am working out, I do not approve, —for not, what I wish, the same I practise, but, what I hate, the same I do:
16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
Now, if what I wish not the same I do, I consent unto the law that [it is] right.
17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Now, however, no longer am, I, working it out, but the, sin, that dwelleth in me:
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
I know, in fact, that there dwelleth not in me, that is, in my flesh, anything good; for, the wishing, lieth near me, but, the working out of what is right, not!
19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
For not, the good that I wish, I do, but, the evil that I do not wish, the same I practise.
20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Now, if what I wish not, the same, I do, no longer am, I, working it out, but the, sin, that dwelleth in me.
21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
Hence, I find the law, to me who wish to be doing the right, that, unto me, the wrong lieth near:
22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
I have, in fact, a sympathetic pleasure in the law of God; according to the inner man.
23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
But I behold a diverse law in my members, warring against the law of my mind and taking me captive in the law of sin which existeth in my members: —
24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
Wretched, man am, I! Who shall rescue me out of this body doomed to death?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
[But] thanks be unto God!—Through Jesus Christ our Lord. Hence, then, —I myself, with the mind, indeed, am in servitude unto a law of God; but; with the flesh; unto a law of sin.
