До римлян 7

1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

Surely, friends, you know (for I am speaking to people who know what Law means) that Law has power over a person only as long as they lives.

2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

For example, by law a married woman is bound to her husband while he is living; but, if her husband dies, she is set free from the law that bound her to him.

3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

If, then, during her husband’s lifetime, she unites herself to another man, she will be called an adulteress; but, if her husband dies, the law has no further hold on her, nor, if she unites herself to another man, is she an adulteress.

4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

And so with you, my friends; as far as the Law was concerned, you underwent death in the crucified body of the Christ, so that you might be united to another, to him who was raised from the dead, in order that our lives might bear fruit for God.

5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

When we were living merely earthly lives, our sinful passions, aroused by the Law, were active in every part of our bodies, with the result that our lives bore fruit for death.

6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

But now we are set free from the Law, because we are dead to that which once kept us under restraint; and so we serve under new, spiritual conditions, and not under old, written regulations.

7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

What are we to say, then? That Law and sin are the same thing? Heaven forbid! On the contrary, I should not have learned what sin is, had not it been for Law. If the Law did not say ‘You must not covet,’ I should not know what it is to covet.

8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

But sin took advantage of the commandment to arouse in me every form of covetousness, for where there is no consciousness of Law sin shows no sign of life.

9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

There was a time when I myself, unconscious of Law, was alive; but when the commandment was brought home to me, sin sprang into life, while I died!

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

The commandment that should have meant life I found to result in death!

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

Sin took advantage of the commandment to deceive me, and used it to bring about my death.

12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

And so the Law is holy, and each commandment is also holy, and just, and good.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

Did, then, a thing, which in itself was good, involve death in my case? Heaven forbid! It was sin that involved death; so that, by its use of what I regarded as good to bring about my death, its true nature might appear; and in this way the commandment showed how intensely sinful sin is.

14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

We know that the Law is spiritual, but I am earthly – sold into slavery to sin.

15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

I do not understand my own actions. For I am so far from habitually doing what I want to do, that I find myself doing the thing that I hate.

16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

But when I do what I want not to do, I am admitting that the Law is right.

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

This being so, the action is no longer my own, but is done by the sin which is within me.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

I know that there is nothing good in me – I mean in my earthly nature. For, although it is easy for me to want to do right, to act rightly is not easy.

19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

I fail to do the good thing that I want to do, but the bad thing that I want not to do – that I habitually do.

20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

But, when I do the thing that I want not to do, the action is no longer my own, but is done by the sin which is within me.

21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

This, then, is the law that I find – when I want to do right, wrong presents itself!

22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

At heart I delight in the Law of God;

23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

but throughout my body I see a different law, one which is in conflict with the law accepted by my reason, and which endeavors to make me a prisoner to that law of sin which exists throughout my body.

24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

Miserable man that I am! Who will deliver me from the body that is bringing me to this death?

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

Thank God, there is deliverance through Jesus Christ, our Lord! Well then, for myself, with my reason I serve the Law of God, but with my earthly nature the Law of sin.