До римлян 7

1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

Brothers and sisters, (I'm speaking here to people who know the law), don't you see that the law has authority over someone only while they're alive?

2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

For example, a married woman is bound by the law to her husband while he's alive, but if he dies, she's released from this legal obligation to him.

3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

So if she lives with another man while her husband is alive, she would be committing adultery. However, if her husband dies and then she marries another man, she wouldn't be guilty of adultery.

4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

In the same way, my friends, you've become dead to the law through the body of Christ, and so now you belong to someone else—Christ, who was raised from the dead so that we could live a productive life for God.

5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

While we were controlled by old nature, our sinful desires (as revealed by the law) were at work within us and resulted in death.

6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

But now we've been set free from the law, and have died to what kept us in chains, so that we can serve in the newness of the spirit and not the old letter of the law.

7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

So what do we conclude? That the law is sin? Of course not! I wouldn't have known what sin was unless the law defined it. I wouldn't have realized that wanting to have other people's things for myself was wrong without the law that says, “Don't desire for yourself what belongs to someone else.”

8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

But through this commandment sin found a way to stir up in me all kinds of selfish desires—for without law, sin is dead.

9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

I used to live without realizing what the law really meant, but when I understood the implications of that commandment, then sin came back to life, and I died.

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

I discovered that the very commandment that was meant to bring life brought death instead,

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

because sin found a way through the commandment to deceive me, and used the commandment to kill me!

12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

However, the law is holy, and the commandment is holy, right, and good.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

Now would something that is good kill me? Of course not! But sin shows itself to be sin by using good to cause my death. So by means of the commandment, it's revealed how evil sin really is.

14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

We realize that the law is spiritual; but I'm all-too-human, a slave to sin.

15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

I really don't understand what I'm doing. I do the things I don't want to do, and what I hate doing, that's what I do!

16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

But if I'm saying that I do what I don't want to, this shows that I admit the law is good and right.

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

So it's no longer me who does this, but sin living in me—

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

for I know that there's nothing good in me as far as my sinful human nature is concerned. Even though I want to do good, I'm just not able to do it.

19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

The good I want to do, I don't do; while the evil I don't want to do, that's what I end up doing!

20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

However, if I'm doing what I don't want to, then it's no longer me doing it, but sin living in me.

21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

This is the principle I've discovered: if I want to do what's good, evil is always there too.

22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

My inner self is delighted with God's law,

23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

but I see a different law at work within me that is at war with the law my mind has decided to follow, making me a prisoner of the law of sin that is within me.

24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

I'm totally miserable! Who will rescue me from this body that's causing my death? Thank God—for he does this through Jesus Christ our Lord!

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

Here's the situation: while I myself choose with my mind to obey God's law, my human nature obeys the law of sin.