До римлян 7

1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

Know you not, brethren, (for I speak to them that know the law, ) that the law hath dominion over a man, as long as it liveth?

2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

For the woman that hath an husband, whilst her husband liveth is bound to the law. But if her husband be dead, she is loosed from the law of her husband.

3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

Therefore, whilst her husband liveth, she shall be called an adulteress, if she be with another man: but if her husband be dead, she is delivered from the law of her husband; so that she is not an adulteress, if she be with another man.

4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

Therefore, my brethren, you also are become dead to the law, by the body of Christ; that you may belong to another, who is risen again from the dead, that we may bring forth fruit to God.

5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

For when we were in the flesh, the passions of sins, which were by the law, did work in our members, to bring forth fruit unto death.

6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

But now we are loosed from the law of death, wherein we were detained; so that we should serve in newness of spirit, and not in the oldness of the letter.

7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

What shall we say, then? Is the law sin? God forbid. But I do not know sin, but by the law; for I had not known concupiscence, if the law did not say: Thou shalt not covet.

8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

But sin taking occasion by the commandment, wrought in me all manner of concupiscence. For without the law sin was dead.

9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

And I lived some time without the law. But when the commandment came, sin revived,

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

And I died. And the commandment that was ordained to life, the same was found to be unto death to me.

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

For sin, taking occasion by the commandment, seduced me, and by it killed me.

12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Wherefore the law indeed is holy, and the commandment holy, and just, and good.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

Was that then which is good, made death unto me? God forbid. But sin, that it may appear sin, by that which is good, wrought death in me; that sin, by the commandment, might become sinful above measure.

14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

For we know that the law is spiritual; but I am carnal, sold under sin.

15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

For that which I work, I understand not. For I do not that good which I will; but the evil which I hate, that I do.

16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

If then I do that which I will not, I consent to the law, that it is good.

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Now then it is no more I that do it, but sin that dwelleth in me.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

For I know that there dwelleth not in me, that is to say, in my flesh, that which is good. For to will, is present with me; but to accomplish that which is good, I find not.

19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

For the good which I will, I do not; but the evil which I will not, that I do.

20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Now if I do that which I will not, it is no more I that do it, but sin that dwelleth in me.

21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

I find then a law, that when I have a will to do good, evil is present with me.

22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

For I am delighted with the law of God, according to the inward man:

23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

But I see another law in my members, fighting against the law of my mind, and captivating me in the law of sin, that is in my members.

24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

Unhappy man that I am, who shall deliver me from the body of this death?

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

The grace of God, by Jesus Christ our Lord. Therefore, I myself, with the mind serve the law of God; but with the flesh, the law of sin.