До римлян 7

1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

Or do you not know, brothers, (now I am speaking to those who know the law) that the law has dominion over a man only so long as he lives?

2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

For example, a woman who is subject to a husband is obligated by the law while her husband lives. But when her husband has died, she is released from the law of her husband.

3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

Therefore, while her husband lives, if she has been with another man, she should be called an adulteress. But when her husband has died, she is freed from the law of her husband, such that, if she has been with another man, she is not an adulteress.

4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

And so, my brothers, you also have become dead to the law, through the body of Christ, so that you may be another one who has risen from the dead, in order that we may bear fruit for God.

5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

For when we were in the flesh, the passions of sins, which were under the law, operated within our bodies, so as to bear fruit unto death.

6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

But now we have been released from the law of death, by which we were being held, so that now we may serve with a renewed spirit, and not in the old way, by the letter.

7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

What should we say next? Is the law sin? Let it not be so! But I do not know sin, except through the law. For example, I would not have known about coveting, unless the law said: “You shall not covet.”

8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

But sin, receiving an opportunity through the commandment, wrought in me all manner of coveting. For apart from the law, sin was dead.

9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

Now I lived for some time apart from the law. But when the commandment had arrived, sin was revived,

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

and I died. And the commandment, which was unto life, was itself found to be unto death for me.

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

For sin, receiving an opportunity through the commandment, seduced me, and, through the law, sin killed me.

12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

And so, the law itself is indeed holy, and the commandment is holy and just and good.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

Then was what is good made into death for me? Let it not be so! But rather sin, in order that it might be known as sin by what is good, wrought death in me; so that sin, through the commandment, might become sinful beyond measure.

14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

For we know that the law is spiritual. But I am carnal, having been sold under sin.

15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

For I do things that I do not understand. For I do not do the good that I want to do. But the evil that I hate is what I do.

16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

So, when I do what I do not want to do, I am in agreement with the law, that the law is good.

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

But I am then acting not according to the law, but according to the sin which lives within me.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

For I know that what is good does not live within me, that is, within my flesh. For the willingness to do good lies close to me, but the carrying out of that good, I cannot reach.

19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

For I do not do the good that I want to do. But instead, I do the evil that I do not want to do.

20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Now if I do what I am not willing to do, it is no longer I who am doing it, but the sin which lives within me.

21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

And so, I discover the law, by wanting to do good within myself, though evil lies close beside me.

22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

For I am delighted with the law of God, according to the inner man.

23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

But I perceive another law within my body, fighting against the law of my mind, and captivating me with the law of sin which is in my body.

24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

Unhappy man that I am, who will free me from this body of death?

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

The grace of God, by Jesus Christ our Lord! Therefore, I serve the law of God with my own mind; but with the flesh, the law of sin.