До римлян 7
1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
Or are ye ignorant, brethren (for I speak to men who know the law), that the law hath dominion over a man for so long time as he liveth?
2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
For the woman that hath a husband is bound by law to the husband while he liveth; but if the husband die, she is discharged from the law of the husband.
3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
So then if, while the husband liveth, she be joined to another man, she shall be called an adulteress: but if the husband die, she is free from the law, so that she is no adulteress, though she be joined to another man.
4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
Wherefore, my brethren, ye also were made dead to the law through the body of Christ; that ye should be joined to another, [even] to him who was raised from the dead, that we might bring forth fruit unto God.
5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
For when we were in the flesh, the sinful passions, which were through the law, wrought in our members to bring forth fruit unto death.
6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
But now we have been discharged from the law, having died to that wherein we were held; so that we serve in newness of the spirit, and not in oldness of the letter.
7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
What shall we say then? Is the law sin? God forbid. Howbeit, I had not known sin, except through the law: for I had not known coveting, except the law had said, Thou shalt not covet:
8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
but sin, finding occasion, wrought in me through the commandment all manner of coveting: for apart from the law sin [is] dead.
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
And I was alive apart from the law once: but when the commandment came, sin revived, and I died;
10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
and the commandment, which [was] unto life, this I found [to be] unto death:
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
for sin, finding occasion, through the commandment beguiled me, and through it slew me.
12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
So that the law is holy, and the commandment holy, and righteous, and good.
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
Did then that which is good become death unto me? God forbid. But sin, that it might be shown to be sin, by working death to me through that which is good; —that through the commandment sin might become exceeding sinful.
14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
For we know that the law is spiritual: but I am carnal, sold under sin.
15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
For that which I do I know not: for not what I would, that do I practise; but what I hate, that I do.
16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
But if what I would not, that I do, I consent unto the law that it is good.
17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
So now it is no more I that do it, but sin which dwelleth in me.
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
For I know that in me, that is, in my flesh, dwelleth no good thing: for to will is present with me, but to do that which is good [is] not.
19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
For the good which I would I do not: but the evil which I would not, that I practise.
20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
But if what I would not, that I do, it is no more I that do it, but sin which dwelleth in me.
21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
I find then the law, that, to me who would do good, evil is present.
22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
For I delight in the law of God after the inward man:
23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
but I see a different law in my members, warring against the law of my mind, and bringing me into captivity under the law of sin which is in my members.
24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
Wretched man that I am! who shall deliver me out of the body of this death?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
I thank God through Jesus Christ our Lord. So then I of myself with the mind, indeed, serve the law of God; but with the flesh the law of sin.
