До римлян 6
1 Що ж скажемо? Позоста́немся в гріху́, щоб благодать примно́жилась? Зо́всім ні!
What should we say then? Should we continue in sin, that grace may abound?
2 Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?
Absolutely not. We who died to sin, how could we live in it any longer?
3 Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?
Or do you not know that all we who were baptized into Christ Jesus were baptized into his death?
4 Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обно́вленні життя.
We were buried therefore with him through baptism to death, that just like Christ was raised from the dead through the glory of the Father, so we also might walk in newness of life.
5 Бо коли ми з'єдна́лися подо́бою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскре́сення,
For if we have become united with him in the likeness of his death, we will also be part of his resurrection;
6 знаючи те, що наш давній чоловік розп'я́тий із Ним, щоб зни́щилось тіло гріхо́вне, щоб не бути нам більше рабами гріха,
knowing this, that our old self was crucified with him, that the body of sin might be done away with, so that we would no longer be in bondage to sin.
7 бо хто вмер, той звільни́всь від гріха!
For he who has died has been freed from sin.
8 А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним бу́демо,
But if we died with Christ, we believe that we will also live with him;
9 знаючи, що Христос, воскре́снувши з мертвих, уже більш не вмирає, — смерть над Ним не панує вже більше!
knowing that Christ, being raised from the dead, dies no more. Death no more has dominion over him.
10 Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.
For the death that he died, he died to sin one time; but the life that he lives, he lives to God.
11 Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.
In the same way, consider yourselves dead to sin, but alive to God in Christ Jesus.
12 Тож нехай не панує гріх у смерте́льному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадли́востей,
Therefore do not let sin reign in your mortal body, that you should obey it in its lusts.
13 і не віддавайте членів своїх гріхові за знаря́ддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші — Богові за знаря́ддя праведности.
Neither present your members to sin as instruments of unrighteousness, but present yourselves to God, as alive from the dead, and your members as instruments of righteousness to God.
14 Бо хай гріх не панує над вами, — ви бо не під Законом, а під благода́ттю.
For sin will not have dominion over you. For you are not under law, but under grace.
15 Що ж? Чи бу́демо грішити, бо ми не під Законом, а під благода́ттю? Зо́всім ні!
What then? Should we sin because we are not under law, but under grace? Absolutely not.
16 Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на по́слух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, — або гріха на смерть, або послуху на праведність?
Do you not know that when you present yourselves to someone as obedient slaves, you are slaves of the one whom you obey, whether of sin, which leads to death, or of obedience, which leads to righteousness?
17 Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали́.
But thanks be to God, that, whereas you were slaves of sin, you became obedient from the heart to that form of teaching to which you were entrusted.
18 А звільни́вшися від гріха́, стали рабами праведности.
Being made free from sin, you became slaves of righteousness.
19 Говорю́ я по-лю́дському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечи́стості й беззако́нню на беззако́ння, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освя́чення.
I speak in human terms because of the weakness of your flesh, for as you presented your members as slaves to uncleanness and to wickedness upon wickedness, even so now present your members as slaves to righteousness for sanctification.
20 Бо коли були́ ви рабами гріха, то були вільні від праведности.
For when you were slaves of sin, you were free in regard to righteousness.
21 Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх — то смерть.
What fruit then did you have at that time in the things of which you are now ashamed? For the end of those things is death.
