До римлян 4
1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?
Шо ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу?
2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога.
Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом.
3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.
Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність.
4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодаті, а по довгу.
5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.
6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:
Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:
7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“
Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.
9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.
Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність.
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню.
11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність,
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.
13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.
Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.
Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.
15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.
Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу.
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,
17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе, “— перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
(яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе, ) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.
18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“
Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,
І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.
20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,
В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити.
22 Тому й „залічено це йому в праведність“.
Тим же й полічено йому за праведність.
23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,
Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому,
24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.
котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.
