До римлян 4

1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?

Quid ergo dicemus invenisse Abraham patrem nostrum secundum carnem?

2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога.

Si enim Abraham ex operibus justificatus est, habet gloriam, sed non apud Deum.

3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.

Quid enim dicit Scriptura? Credidit Abraham Deo, et reputatum est illi ad justitiam.

4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.

Ei autem qui operatur, merces non imputatur secundum gratiam, sed secundum debitum.

5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.

Ei vero qui non operatur, credenti autem in eum, qui justificat impium, reputatur fides ejus ad justitiam secundum propositum gratiæ Dei.

6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:

Sicut et David dicit beatitudinem hominis, cui Deus accepto fert justitiam sine operibus:

7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

Beati, quorum remissæ sunt iniquitates, et quorum tecta sunt peccata.

8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“

Beatus vir, cui non imputavit Dominus peccatum.

9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.

Beatitudo ergo hæc in circumcisione tantum manet, an etiam in præputio? Dicimus enim quia reputata est Abrahæ fides ad justitiam.

10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

Quomodo ergo reputata est? in circumcisione, an in præputio? Non in circumcisione, sed in præputio.

11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

Et signum accepit circumcisionis, signaculum justitiæ fidei, quæ est in præputio: ut sit pater omnium credentium per præputium, ut reputetur et illis ad justitiam:

12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

et sit pater circumcisionis non iis tantum, qui sunt ex circumcisione, sed et iis qui sectantur vestigia fidei, quæ est in præputio patris nostri Abrahæ.

13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.

Non enim per legem promissio Abrahæ, aut semini ejus ut hæres esset mundi: sed per justitiam fidei.

14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.

Si enim qui ex lege, hæredes sunt: exinanita est fides, abolita est promissio.

15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.

Lex enim iram operatur. Ubi enim non est lex, nec prævaricatio.

16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

Ideo ex fide, ut secundum gratiam firma sit promissio omni semini, non ei qui ex lege est solum, sed et ei qui ex fide est Abrahæ, qui pater est omnium nostrum

17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе, “— перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

(sicut scriptum est: Quia patrem multarum gentium posui te) ante Deum, cui credidit, qui vivificat mortuos, et vocat ea quæ non sunt, tamquam ea quæ sunt:

18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“

qui contra spem in spem credidit, ut fieret pater multarum gentium secundum quod dictum est ei: Sic erit semen tuum.

19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,

Et non infirmatus est fide, nec consideravit corpus suum emortuum, cum jam fere centum esset annorum, et emortuam vulvam Saræ.

20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,

In repromissione etiam Dei non hæsitavit diffidentia, sed confortatus est fide, dans gloriam Deo:

21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.

plenissime sciens, quia quæcumque promisit, potens est et facere.

22 Тому й „залічено це йому в праведність“.

Ideo et reputatum est illi ad justitiam.

23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,

Non est autem scriptum tantum propter ipsum quia reputatum est illi ad justitiam:

24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

sed et propter nos, quibus reputabitur credentibus in eum, qui suscitavit Jesum Christum Dominum nostrum a mortuis,

25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.

qui traditus est propter delicta nostra, et resurrexit propter justificationem nostram.