До римлян 4
1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?
What shall we say then that Abraham our father, as pertaining to the flesh, hath found?
2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога.
For if Abraham were justified by works, he hath [whereof] to glory; but not before God.
3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.
For what saith the scripture? Abraham believed God, and it was counted unto him for righteousness.
4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
Now to him that worketh is the reward not reckoned of grace, but of debt.
5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
But to him that worketh not, but believeth on him that justifieth the ungodly, his faith is counted for righteousness.
6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:
Even as David also describeth the blessedness of the man, unto whom God imputeth righteousness without works,
7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
[Saying], Blessed [are] they whose iniquities are forgiven, and whose sins are covered.
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“
Blessed [is] the man to whom the Lord will not impute sin.
9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.
[Cometh] this blessedness then upon the circumcision [only], or upon the uncircumcision also? for we say that faith was reckoned to Abraham for righteousness.
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
How was it then reckoned? when he was in circumcision, or in uncircumcision? Not in circumcision, but in uncircumcision.
11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
And he received the sign of circumcision, a seal of the righteousness of the faith which [he had yet] being uncircumcised: that he might be the father of all them that believe, though they be not circumcised; that righteousness might be imputed unto them also:
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
And the father of circumcision to them who are not of the circumcision only, but who also walk in the steps of that faith of our father Abraham, which [he had] being [yet] uncircumcised.
13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.
For the promise, that he should be the heir of the world, [was] not to Abraham, or to his seed, through the law, but through the righteousness of faith.
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.
For if they which are of the law [be] heirs, faith is made void, and the promise made of none effect:
15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.
Because the law worketh wrath: for where no law is, [there is] no transgression.
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
Therefore [it is] of faith, that [it might be] by grace; to the end the promise might be sure to all the seed; not to that only which is of the law, but to that also which is of the faith of Abraham; who is the father of us all,
17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе, “— перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
(As it is written, I have made thee a father of many nations, ) before him whom he believed, [even] God, who quickeneth the dead, and calleth those things which be not as though they were.
18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“
Who against hope believed in hope, that he might become the father of many nations; according to that which was spoken, So shall thy seed be.
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,
And being not weak in faith, he considered not his own body now dead, when he was about an hundred years old, neither yet the deadness of Sara’s womb:
20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,
He staggered not at the promise of God through unbelief; but was strong in faith, giving glory to God;
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
And being fully persuaded that, what he had promised, he was able also to perform.
22 Тому й „залічено це йому в праведність“.
And therefore it was imputed to him for righteousness.
23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,
Now it was not written for his sake alone, that it was imputed to him;
24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
But for us also, to whom it shall be imputed, if we believe on him that raised up Jesus our Lord from the dead;
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.
Who was delivered for our offences, and was raised again for our justification.
