До римлян 3

1 Отож, що́ має більшого юдей, або яка ко́ристь від обрі́зання?

2 Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі.

3 Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?

4 Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“.

5 А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедгливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському.

6 Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ?

7 Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?

8 І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“Справедливий о́суд на таких!

9 То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом,

10 як написано: „Нема праведного ані о́дного;

11 нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, —

12 усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го!

13 Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,

14 уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти!

15 Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,

16 руїна та злидні на їхніх дорогах,

17 а дороги миру вони не пізнали!

18 Нема страху Божого перед очима їхніми“.

19 А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові.

20 Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається.

21 А тепер, без Зако́ну, праведність Божа з'вилась, про яку свідчать Зако́н і Пророки.

22 А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,

23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,

24 але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі,

25 що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів,

26 за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.

27 Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри.

28 Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну.

29 Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,

30 бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру.

31 Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на.