До римлян 14
1 Слабо́го в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.
Him that is weak in the faith receive you, but not to doubtful disputations.
2 Один бо вірує, що можна їсти все, а не́мічний споживає ярину́.
For one believes that he may eat all things: another, who is weak, eats herbs.
3 Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, — Бог бо прийняв його.
Let not him that eats despise him that eats not; and let not him which eats not judge him that eats: for God has received him.
4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він усто́їть, бо має Бог силу поставити його.
Who are you that judge another man’s servant? to his own master he stands or falls. Yes, he shall be held up: for God is able to make him stand.
5 Один вирі́знює день від дня, інший же про кожен день судить одна́ково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переко́нання.
One man esteems one day above another: another esteems every day alike. Let every man be fully persuaded in his own mind.
6 Хто вважає на день, — для Господа вважає, а хто не вважає на день, — для Господа не вважає. Хто їсть, — для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові.
He that regards the day, regards it to the Lord; and he that regards not the day, to the Lord he does not regard it. He that eats, eats to the Lord, for he gives God thanks; and he that eats not, to the Lord he eats not, and gives God thanks.
7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.
For none of us lives to himself, and no man dies to himself.
8 Бо коли живемо́ — для Господа живемо́, і коли вмира́ємо — для Господа вмираємо. І чи живемо́, чи вмира́ємо — ми Господні!
For whether we live, we live to the Lord; and whether we die, we die to the Lord: whether we live therefore, or die, we are the Lord’s.
9 Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.
For to this end Christ both died, and rose, and revived, that he might be Lord both of the dead and living.
10 А ти на́що осуджуєш брата свого́? Чи чого ти пого́рджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.
But why do you judge your brother? or why do you set at nothing your brother? for we shall all stand before the judgment seat of Christ.
11 Бо написано: „Я живу, каже Госпо́дь, і схи́литься кожне коліно передо Мною, і ви́знає Бога кожен язик!“
For it is written, As I live, says the Lord, every knee shall bow to me, and every tongue shall confess to God.
12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.
So then every one of us shall give account of himself to God.
13 Отож, не будемо більше осуджувати один о́дного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотика́ння та спокуси.
Let us not therefore judge one another any more: but judge this rather, that no man put a stumbling block or an occasion to fall in his brother’s way.
14 Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічо́го нечистого в само́му собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому́ воно нечисте.
I know, and am persuaded by the Lord Jesus, that there is nothing unclean of itself: but to him that esteems any thing to be unclean, to him it is unclean.
15 Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю пово́дишся ти, — не губи своєю поживою того́, за кого Христос був умер.
But if your brother be grieved with your meat, now walk you not charitably. Destroy not him with your meat, for whom Christ died.
16 Нехай ваше добре не зневажа́ється.
Let not then your good be evil spoken of:
17 Бо Царство Боже не пожи́ва й питво́, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.
For the kingdom of God is not meat and drink; but righteousness, and peace, and joy in the Holy Ghost.
18 Хто цим служить Христові, той Богові милий і шано́ваний поміж людьми́.
For he that in these things serves Christ is acceptable to God, and approved of men.
19 Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудува́ння один о́дного!
Let us therefore follow after the things which make for peace, and things with which one may edify another.
20 Не руйнуй діла Божого ради поживи, — усе бо чисте, але зле люди́ні, що їсть на спотика́ння.
For meat destroy not the work of God. All things indeed are pure; but it is evil for that man who eats with offense.
21 Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гірши́ться, або споку́шується, або слабне.
It is good neither to eat flesh, nor to drink wine, nor any thing whereby your brother stumbles, or is offended, or is made weak.
22 Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробо́вується!
Have you faith? have it to yourself before God. Happy is he that condemns not himself in that thing which he allows.
23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осу́джений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.
And he that doubts is damned if he eat, because he eats not of faith: for whatever is not of faith is sin.
