До римлян 11
1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
Je dis donc: Est-ce que Dieu a rejeté son peuple? Loin de là! Car moi aussi, je suis Israélite, de la postérité d’Abraham, de la race de Benjamin.
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
Non, Dieu n’a pas rejeté son peuple, qu’il a connu d’avance. Ne savez-vous pas ce que l’Ecriture rapporte dans le chapitre d’Élie, comment il adresse à Dieu cette plainte contre Israël:
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
« Seigneur, ils ont tué vos prophètes, ils ont renversé vos autels, je suis resté moi seul, et ils en veulent à ma vie. »
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
Mais que lui répond la voix divine? « Je me suis réservé sept mille hommes qui n’ont pas fléchi le genou devant Baal. »
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
De même aussi, dans le temps présent, il y a une réserve selon un choix de grâce.
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
Or, si c’est par grâce, ce n’est plus par les œuvres; autrement la grâce cesse d’être une grâce. [Et si c’est par les œuvres, ce n’est plus une grâce; autrement l’œuvre cesse d’être une œuvre.]
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
Que dirons-nous donc? Ce qu’Israël cherche, il ne l’a pas obtenu; mais ceux que Dieu a choisis l’ont obtenu, tandis que les autres ont été aveuglés,
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
selon qu’il est écrit: « Dieu leur a donné un esprit d’étourdissement, des yeux pour ne pas voir, et des oreilles pour ne pas entendre, jusqu’à ce jour. »
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
Et David dit: « Que leur table leur devienne un piège, un lacet, un trébuchet et un juste châtiment!
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
Que leurs yeux soient obscurcis pour ne pas voir; tiens leur dos continuellement courbé! »
11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
Je demande donc, Ont-ils bronché, afin de tomber pour toujours? Loin de là! mais par leur chute, le salut est arrivé aux Gentils, de manière à exciter la jalousie d’Israël.
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
Or, si leur chute a été la richesse du monde, et leur amoindrissement la richesse des Gentils, que ne sera pas leur plénitude!
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
En effet, je vous le dis, à vous, chrétiens nés dans la gentilité: moi-même, en tant qu’apôtre des Gentils, je m’efforce de rendre mon ministère glorieux,
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
afin, s’il est possible, d’exciter la jalousie de ceux de mon sang, et d’en sauver quelques-uns.
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
Car si leur rejet a été la réconciliation du monde, que sera leur réintégration, sinon une résurrection d’entre les morts?
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
Si les prémices sont saintes, la masse l’est aussi; et si la racine est sainte, les branches le sont aussi.
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
Mais si quelques-unes des branches ont été retranchées, et si toi, qui n’étais qu’un olivier sauvage, tu as été enté à leur place et rendu participant de la racine et de la sève de l’olivier,
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
ne te glorifie pas à l’encontre des branches. Si tu te glorifies, sache que ce n’est pas toi qui portes la racine, mais que c’est la racine qui te porte.
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
Tu diras donc: Ces branches ont été retranchées, afin que moi je fusse enté.
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
Cela est vrai; ils ont été retranchés à cause de leur incrédulité, et toi, tu subsistes par la foi; garde-toi de pensées orgueilleuses, mais crains.
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
Car si Dieu n’a pas épargné les branches naturelles, crains qu’il ne t’épargne pas non plus.
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
Considère donc la bonté et la sévérité de Dieu: sa sévérité envers ceux qui sont tombés, et sa bonté envers toi, si tu te maintiens dans cette bonté; autrement toi aussi tu seras retranché.
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
Eux aussi, s’ils ne persévèrent pas dans leur incrédulité, ils seront entés; car Dieu est puissant pour les enter de nouveau.
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
Si toi, tu as été coupé sur un olivier de nature sauvage, et enté, contrairement à ta nature, sur l’olivier franc, à plus forte raison les branches naturelles seront-elles entées sur leur propre olivier.
25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
Car je ne veux pas, frères, que vous ignoriez ce mystère, afin que vous ne soyez pas sages à vos propres yeux: c’est qu’une partie d’Israël est tombée dans l’aveuglement jusqu’à ce que la masse des Gentils soit entrée.
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
Et ainsi tout Israël sera sauvé, selon qu’il est écrit: « Le libérateur viendra de Sion, et il éloignera de Jacob toute impiété;
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
et ce sera mon alliance avec eux, lorsque j’aurai ôté leurs péchés. »
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
Il est vrai, en ce qui concerne l’Evangile, ils sont encore ennemis à cause de vous; mais eu égard au choix divin, ils sont aimés à cause de leurs pères.
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
Car les dons et la vocation de Dieu sont sans repentance.
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
Et comme vous-mêmes autrefois vous avez désobéi à Dieu, et que, par le fait de leur désobéissance, vous avez maintenant obtenu miséricorde,
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
de même, eux aussi, ils ont maintenant désobéi, à cause de la miséricorde qui vous a été faite, afin qu’ils obtiennent également miséricorde.
Car Dieu a enfermé tous les hommes dans la désobéissance, pour faire miséricorde à tous. (eleēsē g1653)
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
O profondeur inépuisable et de la sagesse et de la science de Dieu! Que ses jugements sont insondables et ses voies incompréhensibles!
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
Car « qui a connu la pensée du Seigneur ou qui a été son conseiller? »
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
Ou bien « qui lui a donné le premier, pour qu’il ait à recevoir en retour?
