До римлян 11
1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
I say then, Hath God cast away his people? By no means. For I also am an Israelite, of the seed of Abraham, [of] the tribe of Benjamin.
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
God hath not cast away his people which he foreknew. Know ye not what the scripture saith of Elijah? how he maketh intercession to God against Israel, saying,
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
Lord, they have killed thy prophets, and digged down thy altars; and I am left alone, and they seek my life.
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
But what saith the answer of God to him? I have reserved to myself seven thousand men, who have not bowed the knee to Baal.
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
Even so then at this present time also there is a remnant according to the election of grace.
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
And if by grace, then [is it] no more of works: otherwise grace is no more grace. But if of works, then is it no more grace: otherwise work is no more work.
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
What then? Israel hath not obtained that which he seeketh for; but the election hath obtained it, and the rest were blinded.
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
(According as it is written, God hath given them the spirit of slumber, eyes that they should not see, and ears that they should not hear; ) to this day.
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
And David saith, Let their table be made a snare, and a trap, and a stumbling-block, and a recompense to them:
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
Let their eyes be darkened, that they may not see, and bow down their back always.
11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
I say then, Have they stumbled that they should fall? By no means: but [rather] through their fall salvation [is come] to the Gentiles, to provoke them to jealousy.
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
Now if the fall of them [be] the riches of the world, and the diminishing of them the riches of the Gentiles; how much more their fullness?
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
For I speak to you Gentiles, inasmuch as I am the apostle of the Gentiles, I magnify my office:
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
If by any means I may incite to emulation [them who are] my flesh, and may save some of them.
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
For if the rejection of them [be] the reconciling of the world, what [shall] the receiving [of them be], but life from the dead?
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
For if the first fruit [is] holy, the lump [is] also [holy]: and if the root [is] holy, so [are] the branches.
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
And if some of the branches be broken off, and thou, being a wild olive-tree, art ingrafted among them, and with them partakest of the root and fatness of the olive-tree;
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
Boast not against the branches. But if thou boastest, thou bearest not the root, but the root thee.
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
Thou wilt say then, The branches were broken off, that I might be ingrafted.
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
Well; because of unbelief they were broken off, and thou standest by faith. Be not high-minded, but fear:
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
For if God spared not the natural branches, [take heed] lest he also spare not thee.
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
Behold therefore the goodness and severity of God: on them who fell, severity; but towards thee, goodness, if thou shalt continue in [his] goodness: otherwise thou also shalt be cut off.
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
And they also, if they abide not still in unbelief, shall be ingrafted: for God is able to ingraft them again.
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
For if thou wast cut out of the olive-tree which is wild by nature, and wast ingrafted contrary to nature into a good olive-tree; how much more shall these, which are the natural [branches], be grafted into their own olive-tree?
25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
For I would not, brethren, that ye should be ignorant of this mystery, (lest ye should be wise in your own conceits) that blindness in part hath happened to Israel, until the fullness of the Gentiles shall be come in.
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
And so all Israel shall be saved: as it is written, There shall come out of Sion the Deliverer, and shall turn away ungodliness from Jacob:
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
For this [is] my covenant to them, when I shall take away their sins.
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
As concerning the gospel, [they are] enemies for your sakes: but as concerning the election, [they are] beloved for the father's sakes.
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
For the gifts and calling of God [are] without repentance.
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
For as ye in times past have not believed God, yet have now obtained mercy through their unbelief;
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
Even so have these also now not believed, that through your mercy they also may obtain mercy.
For God hath concluded them all in unbelief, that he might have mercy upon all. (eleēsē g1653)
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
O the depth of the riches both of the wisdom and knowledge of God! how unsearchable [are] his judgments, and his ways past finding out!
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
For who hath known the mind of the Lord? or who hath been his counselor?
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
Or who hath first given to him, and it shall be recompensed to him again?
