До римлян 11
1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
I saye then: hath god cast awaye his people? God forbyd. For even I verely am an Israelite of the seed of Abraha and of ye tribe of Beniamin
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
god hath not cast awaye his people which he knew before. Ether wote ye not what the scripture sayth by the mouth of Helias how he maketh intercession to god agaynst Israel sayinge:
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
Lorde they have kylled thy prophetes and dygged doune thyn alters: and I am lefte only and they seke my lyfe.
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
But what sayth the answer of god to him agayne? I have reserved vnto me seven thousande men which have not bowed the knee to Baal.
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
Even so at this tyme ys ther a remnanaunt lefte thorow the eleccion of grace.
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
Yf it be of grace the is it not of workes. For then were grace no moare grace. Yf it be of workes then is it no moare grace. For then were deservyng no lenger deservynge.
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
What then? Israel hath not obtayned that that he sought. No but yet the election hath obtayned it. The remnaunt are blynded
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
accordynge as it is written: God hath geven the the sprete of vnquyetnes: eyes that they shuld not se and eares that they shuld not heare even vnto this daye.
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
And David sayth: Let their table be made a snare to take them with all and an occasion to faule and a rewarde vnto them.
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
Let their eyes be blynded that they se not: and ever bowe doune their backes.
11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
I saye then: Have they therfore stombled that they shulde but faule only? God forbyd: but thorowe their faule is salvacio happened vnto the gentyls for to provoke the with all.
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
Wherfore yf the faule of them be the ryches of the worlde: and the mynysshynge of them the ryches of the gentyls: How moche more shuld it be so yf they all beleved.
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
I speake to you gentyls in as moche as I am the Apostle of ye gentyls I will magnify myn office
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
that I myght provoke them which are my flesshe and myght save some of them.
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
For yf the castynge awaye of them be the reconcylynge of the worlde: what shall the receavynge of them be but lyfe agayne from deeth?
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
For yf one pece be holy the whole heepe is holy. And yf the rote be holy the braunches are holy also.
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
Though some of the brauuches be broken of and thou beynge a wylde olyue tree arte graft in amonge them and made parttaker of ye rote and fatnes of the olyve tree
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
bost not thy selfe agaynst the brauches. For yf thou bost thy selfe remember that thou bearest not the rote but the rote the.
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
Thou wilt saye then: the brauches are broken of that I myght be grafte in.
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
Thou sayest well: because of vnbeleve they are broken of and thou stondest stedfast in fayth.
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
Be not hye mynded but feare seynge that God spared not the naturall braunches lest haply he also spare not the.
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
Beholde ye kyndnes and rigorousnes of God: on the which fell rigorousnes: but towardes the kyndnes yf thou cotinue in his kyndnes. Or els thou shalt be hewen of
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
and they yf they byde not still in vnbelefe shalbe graffed in agayne. For God is of power to graffe them in agayne.
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
For yf thou wast cut out of a naturall wilde olyve tree and wast graffed contrary to nature in a true olyve tree: how moche more shall the naturall brauches be graffed in their awne olyve tree agayne.
25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
I wolde not that this secrete shuld be hyd fro you my brethren (lest ye shuld be wyse in youre awne consaytes) that partly blyndnes is happened in Israel vntyll ye fulnes of the gentyls be come in:
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
and so all Israel shalbe saved. As it is writte: There shall come oute of Sion he yt doth delyver and shall turne awaye the vngodlynes of Iacob.
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
And this is my covenaunt vnto them when I shall take awaye their synnes.
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
As cocernynge the gospell they are enemies for youre sakes: but as touchinge the election they are loved for ye fathers sakes.
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
For verely the gyftes and callynge of god are soche that it cannot repent him of them:
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
for loke as ye in tyme passed have not beleved God yet have now obtayned mercy thorow their vnbelefe:
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
even so now have they not beleved the mercy which is happened vnto you that they also maye obtayne mercy.
God hath wrapped all nacions in vnbeleve that he myght have mercie on all. (eleēsē g1653)
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
O the depnes of the aboundaunt wysdome and knowledge of God: how vnserchable are his iudgementes and his wayes past findyng out.
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
For who hath knowen the mynde of the lorde? or who was his counseller?
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
other who hath geven vnto him fyrst that he myght be recompensed agayne?
