До римлян 11
1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
I say then, Has God cast away his people? God forbid. For I also am an Israelite, of the seed of Abraham, of the tribe of Benjamin.
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
God has not cast away his people which he foreknew. Know you not what the scripture says of Elijah? how he makes intercession to God against Israel saying,
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
Lord, they have killed your prophets, and dig down your altars; and I am left alone, and they seek my life.
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
But what says the answer of God to him? I have reserved to myself seven thousand men, who have not bowed the knee to the image of Baal.
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
Even so then at this present time also there is a remnant according to the election of grace.
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
And if by grace, then is it no more of works: otherwise grace is no more grace. But if it be of works, then it is no more grace: otherwise work is no more work.
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
What then? Israel has not obtained that which he seeks for; but the election has obtained it, and the rest were blinded.
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
(According as it is written, God has given them the spirit of slumber, eyes that they should not see, and ears that they should not hear; ) to this day.
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
And David says, Let their table be made a snare, and a trap, and a stumbling block, and a recompense to them:
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
Let their eyes be darkened, that they may not see, and bow down their back always.
11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
I say then, Have they stumbled that they should fall? God forbid: but rather through their fall salvation is come to the Gentiles, for to provoke them to jealousy.
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
Now if the fall of them be the riches of the world, and the diminishing of them the riches of the Gentiles; how much more their fullness?
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
For I speak to you Gentiles, inasmuch as I am the apostle of the Gentiles, I magnify my office:
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
If by any means I may provoke to emulation them which are my flesh, and might save some of them.
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
For if the casting away of them be the reconciling of the world, what shall the receiving of them be, but life from the dead?
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
For if the first fruit be holy, the lump is also holy: and if the root be holy, so are the branches.
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
And if some of the branches be broken off, and you, being a wild olive tree, were grafted in among them, and with them partake of the root and fatness of the olive tree;
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
Boast not against the branches. But if you boast, you bore not the root, but the root you.
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
You will say then, The branches were broken off, that I might be grafted in.
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
Well; because of unbelief they were broken off, and you stand by faith. Be not high minded, but fear:
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
For if God spared not the natural branches, take heed lest he also spare not you.
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
Behold therefore the goodness and severity of God: on them which fell, severity; but toward you, goodness, if you continue in his goodness: otherwise you also shall be cut off.
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
And they also, if they abide not still in unbelief, shall be grafted in: for God is able to graft them in again.
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
For if you were cut out of the olive tree which is wild by nature, and were grafted contrary to nature into a good olive tree: how much more shall these, which be the natural branches, be grafted into their own olive tree?
25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
For I would not, brothers, that you should be ignorant of this mystery, lest you should be wise in your own conceits; that blindness in part is happened to Israel, until the fullness of the Gentiles be come in.
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
And so all Israel shall be saved: as it is written, There shall come out of Sion the Deliverer, and shall turn away ungodliness from Jacob:
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
For this is my covenant to them, when I shall take away their sins.
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
As concerning the gospel, they are enemies for your sakes: but as touching the election, they are beloved for the father’s sakes.
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
For the gifts and calling of God are without repentance.
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
For as you in times past have not believed God, yet have now obtained mercy through their unbelief:
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
Even so have these also now not believed, that through your mercy they also may obtain mercy.
For God has concluded them all in unbelief, that he might have mercy on all. (eleēsē g1653)
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
O the depth of the riches both of the wisdom and knowledge of God! how unsearchable are his judgments, and his ways past finding out!
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
For who has known the mind of the Lord? or who has been his counselor?
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
Or who has first given to him, and it shall be recompensed to him again?
