До римлян 1
1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії Божої,
Paul, a servant of Jesus Christ, called to be an apostle and set apart for the gospel of God,
2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях,
which he promised beforehand by his prophets in the holy scriptures,
3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,
concerning his Son who was a descendant of David according to the flesh.
4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
Through the Spirit of holiness he was declared with power to be the Son of God by the resurrection from the dead, Jesus Christ our Lord.
5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами,
Through him we have received grace and apostleship for obedience of faith among all the nations, for the sake of his name.
6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —
Among these nations, you also have been called to belong to Jesus Christ.
7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
This letter is to all who are in Rome, the beloved of God, who are called to be holy people. May grace be to you, and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ.
8 Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
First, I thank my God through Jesus Christ for all of you, because your faith is proclaimed throughout the whole world.
9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас,
For God is my witness, whom I serve in my spirit in the gospel of his Son, of how continually I make mention of you.
10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.
I always request in my prayers that by any means I may at last be successful now by the will of God in coming to you.
11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас,
For I desire to see you, that I may give you some spiritual gift, in order to strengthen you.
12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.
That is, I long to be mutually encouraged among you, through each other's faith, yours and mine.
13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів.
Now I do not want you to be uninformed, brothers, that I often intended to come to you, (but I was hindered until now), in order to have a harvest among you, just as I have had among the rest of the Gentiles.
14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.
I am a debtor both to Greeks and to foreigners, both to the wise and to the foolish.
15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію.
So, as for me, I am ready to proclaim the gospel also to you who are in Rome.
16 Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові.
For I am not ashamed of the gospel, for it is the power of God for salvation for everyone who believes, for the Jew first and for the Greek.
17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.
For in it God's righteousness is revealed from faith to faith, as it has been written, “The righteous will live by faith.”
18 Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою,
For the wrath of God is revealed from heaven against all ungodliness and unrighteousness of people, who through unrighteousness hold back the truth.
19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
This is because that which is known about God is visible to them. For God has enlightened them.
20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, (aïdios g126)
For his invisible qualities, namely his eternal power and divine nature, have been clearly seen, ever since the creation of the world, in the things that have been made. So they are without excuse. (aïdios g126)
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.
This is because, although they knew about God, they did not glorify him as God, nor did they give him thanks. Instead, they became foolish in their thoughts, and their senseless hearts were darkened.
22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,
They claimed to be wise, but they became foolish.
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.
They exchanged the glory of the imperishable God for the likenesses of an image of perishable man, of birds, of four-footed beasts, and of creeping things.
24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
Therefore God gave them over to the lusts of their hearts for uncleanness, for their bodies to be dishonored among themselves.
25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. (aiōn g165)
It is they who exchanged the truth of God for a lie, and who worshiped and served the creation instead of the Creator, who is praised forever. Amen. (aiōn g165)
26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.
Because of this, God gave them over to dishonorable passions, for their women exchanged natural relations for those that were unnatural.
27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.
Likewise, the men also left their natural relations with women and burned in their lust for one another. These were men who committed shameless acts with men and received in themselves the penalty they deserved for their error.
28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.
Because they did not approve of having God in their awareness, he gave them up to a depraved mind, for them to do those things that are not proper.
29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,
They have been filled with all unrighteousness, wickedness, covetousness, and malice. They are full of envy, murder, strife, deceit, and evil intentions. They are gossips,
30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,
slanderers, haters of God, insolent, arrogant, boastful, inventing ways of doing evil; they are disobedient to parents.
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.
They are senseless, faithless, heartless, and unmerciful.
32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.
They understand the regulations of God, that those who practice such things are deserving of death. But not only do they do these things, they also approve of others who do them.
