Об'явлення 6
1 І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: „Підійди́!“
anantaraM mayi nirIkSamANe meSazAvakena tAsAM saptamudrANAm ekA mudrA muktA tatasteSAM caturNAm ekasya prANina Agatya pazyetivAcako meghagarjanatulyo ravo mayA zrutaH|
2 І я глянув, — і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця́ йому да́но, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти.
tataH param ekaH zuklAzco dRSTaH, tadArUDho jano dhanu rdhArayati tasmai ca kirITamekam adAyi tataH sa prabhavan prabhaviSyaMzca nirgatavAn|
3 І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: „Підійди!“
aparaM dvitIyamudrAyAM tena mocitAyAM dvitIyasya prANina Agatya pazyeti vAk mayA zrutA|
4 І вийшов кінь другий, — червоний. А тому, хто на ньому сидів, було да́но взяти мир із землі та щоб убивали один о́дного. І меч великий був да́ний йому.
tato 'ruNavarNo 'para eko 'zvo nirgatavAn tadArohiNi pRthivItaH zAntyapaharaNasya lokAnAM madhye parasparaM pratighAtotpAdanasya ca sAmarthyaM samarpitam, eko bRhatkhaGgo 'pi tasmA adAyi|
5 І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: „Підійди!“І я глянув, — і ось кінь ворони́й. А той, хто на ньому сидів, мав вагу́ в своїй руці.
aparaM tRtIyamudrAyAM tana mocitAyAM tRtIyasya prANina Agatya pazyeti vAk mayA zrutA, tataH kAlavarNa eko 'zvo mayA dRSTaH, tadArohiNo haste tulA tiSThati
6 І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: „Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй!“
anantaraM prANicatuSTayasya madhyAd vAgiyaM zrutA godhUmAnAmekaH seTako mudrApAdaikamUlyaH, yavAnAJca seTakatrayaM mudrApAdaikamUlyaM tailadrAkSArasAzca tvayA mA hiMsitavyAH|
7 А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: „Підійди!“
anantaraM caturthamudrAyAM tena mocitAyAM caturthasya prANina Agatya pazyeti vAk mayA zrutA|
8 І я глянув, — і ось кінь ча́лий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я́ йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І да́на їм вла́да була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земни́ми звірми́. (Hadēs g86)
tataH pANDuravarNa eko 'zvo mayA dRSTaH, tadArohiNo nAma mRtyuriti paralokazca tam anucarati khaGgena durbhikSeNa mahAmAryyA vanyapazubhizca lokAnAM badhAya pRthivyAzcaturthAMzasyAdhipatyaM tasmA adAyi| (Hadēs g86)
9 І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під же́ртівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.
anantaraM paJcamamudrAyAM tena mocitAyAm IzvaravAkyahetostatra sAkSyadAnAcca cheditAnAM lokAnAM dehino vedyA adho mayAdRzyanta|
10 І кли́кнули вони гучним голосом, кажучи: „Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?“
ta uccairidaM gadanti, he pavitra satyamaya prabho asmAkaM raktapAte pRthivInivAsibhi rvivadituM tasya phala dAtuJca kati kAlaM vilambase?
11 І кожному з них да́но білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки допо́внять число їхні співслуги, і брати́ їхні, що будуть побиті, як і вони.
tatasteSAm ekaikasmai zubhraH paricchado 'dAyi vAgiyaJcAkathyata yUyamalpakAlam arthato yuSmAkaM ye sahAdAsA bhrAtaro yUyamiva ghAniSyante teSAM saMkhyA yAvat sampUrNatAM na gacchati tAvad viramata|
12 І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, — і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волося́ний, і ввесь місяць зробився, як кров.
anantaraM yadA sa SaSThamudrAmamocayat tadA mayi nirIkSamANe mahAn bhUkampo 'bhavat sUryyazca uSTralomajavastravat kRSNavarNazcandramAzca raktasaGkAzo 'bhavat
13 І на землю попа́дали зорі небесні, як фіґове дерево ро́нить свої недозрілі плоди́, коли потрясе сильний вітер.
gaganasthatArAzca prabalavAyunA cAlitAd uDumbaravRkSAt nipAtitAnyapakkaphalAnIva bhUtale nyapatan|
14 І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій перга́мену, і кожна гора, і кожен о́стрів порушилися з своїх місць.
AkAzamaNDalaJca saGkucyamAnagranthaivAntardhAnam agamat giraya upadvIpAzca sarvve sthAnAntaraM cAlitAH
15 І зе́мні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, — поховались у печери та в скелі гірські́,
pRthivIsthA bhUpAlA mahAllokAH sahastrapatayo dhaninaH parAkramiNazca lokA dAsA muktAzca sarvve 'pi guhAsu giristhazaileSu ca svAn prAcchAdayan|
16 та й кажуть до гір та до скель: „Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву А́гнця!
te ca girIn zailAMzca vadanti yUyam asmadupari patitvA siMhAsanopaviSTajanasya dRSTito meSazAvakasya kopAccAsmAn gopAyata;
17 Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто всто́яти може?“
yatastasya krodhasya mahAdinam upasthitaM kaH sthAtuM zaknoti?
