Об'явлення 11

1 І да́но трости́ну мені, подібну до па́лиці, і сказано: „Устань, і зміряй храма Божого й же́ртівника, і тих, хто вклоняється в ньому.

ਅਨਨ੍ਤਰੰ ਪਰਿਮਾਣਦਣ੍ਡਵਦ੍ ਏਕੋ ਨਲੋ ਮਹ੍ਯਮਦਾਯਿ, ਸ ਚ ਦੂਤ ਉਪਤਿਸ਼਼੍ਠਨ੍ ਮਾਮ੍ ਅਵਦਤ੍, ਉੱਥਾਯੇਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯ ਮਨ੍ਦਿਰੰ ਵੇਦੀਂ ਤਤ੍ਰਤ੍ਯਸੇਵਕਾਂਸ਼੍ਚ ਮਿਮੀਸ਼਼੍ਵ|

2 А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він да́ний поганам, — і сорок два місяці бу́дуть топтати вони святе місто.

ਕਿਨ੍ਤੁ ਮਨ੍ਦਿਰਸ੍ਯ ਬਹਿਃਪ੍ਰਾਙ੍ਗਣੰ ਤ੍ਯਜ ਨ ਮਿਮੀਸ਼਼੍ਵ ਯਤਸ੍ਤਦ੍ ਅਨ੍ਯਜਾਤੀਯੇਭ੍ਯੋ ਦੱਤੰ, ਪਵਿਤ੍ਰੰ ਨਗਰਞ੍ਚ ਦ੍ਵਿਚਤ੍ਵਾਰਿੰਸ਼ਨ੍ਮਾਸਾਨ੍ ਯਾਵਤ੍ ਤੇਸ਼਼ਾਂ ਚਰਣੈ ਰ੍ਮਰ੍ੱਦਿਸ਼਼੍ਯਤੇ|

3 І звелю́ Я двом свідкам Своїм, і бу́дуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдеся́т день, зодя́гнені в волосяни́цю.

ਪਸ਼੍ਚਾਤ੍ ਮਮ ਦ੍ਵਾਭ੍ਯਾਂ ਸਾਕ੍ਸ਼਼ਿਭ੍ਯਾਂ ਮਯਾ ਸਾਮਰ੍ਥ੍ਯੰ ਦਾਯਿਸ਼਼੍ਯਤੇ ਤਾਵੁਸ਼਼੍ਟ੍ਰਲੋਮਜਵਸ੍ਤ੍ਰਪਰਿਹਿਤੌ ਸ਼਼ਸ਼਼੍ਠ੍ਯਧਿਕਦ੍ਵਿਸ਼ਤਾਧਿਕਸਹਸ੍ਰਦਿਨਾਨਿ ਯਾਵਦ੍ ਭਵਿਸ਼਼੍ਯਦ੍ਵਾਕ੍ਯਾਨਿ ਵਦਿਸ਼਼੍ਯਤਃ|

4 Воні — дві оливки і два світильники́, що стоять перед Богом землі.

ਤਾਵੇਵ ਜਗਦੀਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯਾਨ੍ਤਿਕੇ ਤਿਸ਼਼੍ਠਨ੍ਤੌ ਜਿਤਵ੍ਰੁʼਕ੍ਸ਼਼ੌ ਦੀਪਵ੍ਰੁʼਕ੍ਸ਼਼ੌ ਚ|

5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, — і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, — той отак мусить бути забитий.

ਯਦਿ ਕੇਚਿਤ੍ ਤੌ ਹਿੰਸਿਤੁੰ ਚੇਸ਼਼੍ਟਨ੍ਤੇ ਤਰ੍ਹਿ ਤਯੋ ਰ੍ਵਦਨਾਭ੍ਯਾਮ੍ ਅਗ੍ਨਿ ਰ੍ਨਿਰ੍ਗਤ੍ਯ ਤਯੋਃ ਸ਼ਤ੍ਰੂਨ੍ ਭਸ੍ਮੀਕਰਿਸ਼਼੍ਯਤਿ| ਯਃ ਕਸ਼੍ਚਿਤ੍ ਤੌ ਹਿੰਸਿਤੁੰ ਚੇਸ਼਼੍ਟਤੇ ਤੇਨੈਵਮੇਵ ਵਿਨਸ਼਼੍ਟਵ੍ਯੰ|

6 Вони мають вла́ду небо замкнути, щоб за днів їхнього пророцтва не йшов дощ. І мають вла́ду вони над водою, — у кров оберта́ти її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разі́в вони схочуть.

ਤਯੋ ਰ੍ਭਵਿਸ਼਼੍ਯਦ੍ਵਾਕ੍ਯਕਥਨਦਿਨੇਸ਼਼ੁ ਯਥਾ ਵ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਿ ਰ੍ਨ ਜਾਯਤੇ ਤਥਾ ਗਗਨੰ ਰੋੱਧੁੰ ਤਯੋਃ ਸਾਮਰ੍ਥ੍ਯਮ੍ ਅਸ੍ਤਿ, ਅਪਰੰ ਤੋਯਾਨਿ ਸ਼ੋਣਿਤਰੂਪਾਣਿ ਕਰ੍ੱਤੁੰ ਨਿਜਾਭਿਲਾਸ਼਼ਾਤ੍ ਮੁਹੁਰ੍ਮੁਹੁਃ ਸਰ੍ੱਵਵਿਧਦਣ੍ਡੈਃ ਪ੍ਰੁʼਥਿਵੀਮ੍ ਆਹਨ੍ਤੁਞ੍ਚ ਤਯੋਃ ਸਾਮਰ੍ਥ੍ਯਮਸ੍ਤਿ|

7 А коли вони скі́нчать свідо́цтво своє, то звірина́, що з безодні виходить, із ними війну поведе́, — і вона їх переможе та їх повбиває. (Abyssos g12)

ਅਪਰੰ ਤਯੋਃ ਸਾਕ੍ਸ਼਼੍ਯੇ ਸਮਾਪ੍ਤੇ ਸਤਿ ਰਸਾਤਲਾਦ੍ ਯੇਨੋੱਥਿਤਵ੍ਯੰ ਸ ਪਸ਼ੁਸ੍ਤਾਭ੍ਯਾਂ ਸਹ ਯੁੱਧ੍ਵਾ ਤੌ ਜੇਸ਼਼੍ਯਤਿ ਹਨਿਸ਼਼੍ਯਤਿ ਚ| (Abyssos g12)

8 І їхні трупи полишить на майда́ні великого міста, що зветься духовно Содо́м і Єгипет, де й Госпо́дь наш був розп'я́тий.

ਤਤਸ੍ਤਯੋਃ ਪ੍ਰਭੁਰਪਿ ਯਸ੍ਯਾਂ ਮਹਾਪੁਰ੍ੱਯਾਂ ਕ੍ਰੁਸ਼ੇ ਹਤੋ (ਅ)ਰ੍ਥਤੋ ਯਸ੍ਯਾਃ ਪਾਰਮਾਰ੍ਥਿਕਨਾਮਨੀ ਸਿਦੋਮੰ ਮਿਸਰਸ਼੍ਚੇਤਿ ਤਸ੍ਯਾ ਮਹਾਪੁਰ੍ੱਯਾਂਃ ਸੰਨਿਵੇਸ਼ੇ ਤਯੋਃ ਕੁਣਪੇ ਸ੍ਥਾਸ੍ਯਤਃ|

9 І багато з наро́дів, і з племен, і з язи́ків, і з поган бу́дуть дивитися пі́вчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби́ їхніх тру́пів.

ਤਤੋ ਨਾਨਾਜਾਤੀਯਾ ਨਾਨਾਵੰਸ਼ੀਯਾ ਨਾਨਾਭਾਸ਼਼ਾਵਾਦਿਨੋ ਨਾਨਾਦੇਸ਼ੀਯਾਸ਼੍ਚ ਬਹਵੋ ਮਾਨਵਾਃ ਸਾਰ੍ੱਧਦਿਨਤ੍ਰਯੰ ਤਯੋਃ ਕੁਣਪੇ ਨਿਰੀਕ੍ਸ਼਼ਿਸ਼਼੍ਯਨ੍ਤੇ, ਤਯੋਃ ਕੁਣਪਯੋਃ ਸ਼੍ਮਸ਼ਾਨੇ ਸ੍ਥਾਪਨੰ ਨਾਨੁਜ੍ਞਾਸ੍ਯਨ੍ਤਿ|

10 А ме́шканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дару́нки пошлють один о́дному, бо мучили ці два пророки ме́шканців землі.

ਪ੍ਰੁʼਥਿਵੀਨਿਵਾਸਿਨਸ਼੍ਚ ਤਯੋ ਰ੍ਹੇਤੋਰਾਨਨ੍ਦਿਸ਼਼੍ਯਨ੍ਤਿ ਸੁਖਭੋਗੰ ਕੁਰ੍ੱਵਨ੍ਤਃ ਪਰਸ੍ਪਰੰ ਦਾਨਾਨਿ ਪ੍ਰੇਸ਼਼ਯਿਸ਼਼੍ਯਨ੍ਤਿ ਚ ਯਤਸ੍ਤਾਭ੍ਯਾਂ ਭਵਿਸ਼਼੍ਯਦ੍ਵਾਦਿਭ੍ਯਾਂ ਪ੍ਰੁʼਥਿਵੀਨਿਵਾਸਿਨੋ ਯਾਤਨਾਂ ਪ੍ਰਾਪ੍ਤਾਃ|

11 А по пі́вчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, — і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них!

ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਸਾਰ੍ੱਧਦਿਨਤ੍ਰਯਾਤ੍ ਪਰਮ੍ ਈਸ਼੍ਵਰਾਤ੍ ਜੀਵਨਦਾਯਕ ਆਤ੍ਮਨਿ ਤੌ ਪ੍ਰਵਿਸ਼਼੍ਟੇ ਤੌ ਚਰਣੈਰੁਦਤਿਸ਼਼੍ਠਤਾਂ, ਤੇਨ ਯਾਵਨ੍ਤਸ੍ਤਾਵਪਸ਼੍ਯਨ੍ ਤੇ (ਅ)ਤੀਵ ਤ੍ਰਾਸਯੁਕ੍ਤਾ ਅਭਵਨ੍|

12 І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: „Зійдіть сюди!“І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них.

ਤਤਃ ਪਰੰ ਤੌ ਸ੍ਵਰ੍ਗਾਦ੍ ਉੱਚੈਰਿਦੰ ਕਥਯਨ੍ਤੰ ਰਵਮ੍ ਅਸ਼੍ਰੁʼਣੁਤਾਂ ਯੁਵਾਂ ਸ੍ਥਾਨਮ੍ ਏਤਦ੍ ਆਰੋਹਤਾਂ ਤਤਸ੍ਤਯੋਃ ਸ਼ਤ੍ਰੁਸ਼਼ੁ ਨਿਰੀਕ੍ਸ਼਼ਮਾਣੇਸ਼਼ੁ ਤੌ ਮੇਘੇਨ ਸ੍ਵਰ੍ਗਮ੍ ਆਰੂਢਵਨ੍ਤੌ|

13 І тієї години зчинився страшни́й землетру́с, і десята частина міста того завали́лась... І в цім трусі загинуло сім тисяч лю́дських іме́н, а решта обго́рнена жахом була́, — і вони віддали́ славу Богу Небесному!

ਤੱਦਣ੍ਡੇ ਮਹਾਭੂਮਿਕਮ੍ਪੇ ਜਾਤੇ ਪੁਰ੍ੱਯਾ ਦਸ਼ਮਾਂਸ਼ਃ ਪਤਿਤਃ ਸਪ੍ਤਸਹਸ੍ਰਾਣਿ ਮਾਨੁਸ਼਼ਾਸ਼੍ਚ ਤੇਨ ਭੂਮਿਕਮ੍ਪੇਨ ਹਤਾਃ, ਅਵਸ਼ਿਸ਼਼੍ਟਾਸ਼੍ਚ ਭਯੰ ਗਤ੍ਵਾ ਸ੍ਵਰ੍ਗੀਯੇਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯ ਪ੍ਰਸ਼ੰਸਾਮ੍ ਅਕੀਰ੍ੱਤਯਨ੍|

14 Друге горе минуло! Ото незабаром настане за ним третє горе!“

ਦ੍ਵਿਤੀਯਃ ਸਨ੍ਤਾਪੋ ਗਤਃ ਪਸ਼੍ਯ ਤ੍ਰੁʼਤੀਯਃ ਸਨ੍ਤਾਪਸ੍ਤੂਰ੍ਣਮ੍ ਆਗੱਛਤਿ|

15 І засурмив сьо́мий ангол, — і на небі зчинились гучні голоси́, що казали: „Перейшло панува́ння над світом до Господа нашого та до Христа Його, — і Він зацарює на вічні віки́!“ (aiōn g165)

ਅਨਨ੍ਤਰੰ ਸਪ੍ਤਦੂਤੇਨ ਤੂਰ੍ੱਯਾਂ ਵਾਦਿਤਾਯਾਂ ਸ੍ਵਰ੍ਗ ਉੱਚੈਃ ਸ੍ਵਰੈਰ੍ਵਾਗਿਯੰ ਕੀਰ੍ੱਤਿਤਾ, ਰਾਜਤ੍ਵੰ ਜਗਤੋ ਯਦ੍ਯਦ੍ ਰਾਜ੍ਯੰ ਤਦਧੁਨਾਭਵਤ੍| ਅਸ੍ਮਤ੍ਪ੍ਰਭੋਸ੍ਤਦੀਯਾਭਿਸ਼਼ਿਕ੍ਤਸ੍ਯ ਤਾਰਕਸ੍ਯ ਚ| ਤੇਨ ਚਾਨਨ੍ਤਕਾਲੀਯੰ ਰਾਜਤ੍ਵੰ ਪ੍ਰਕਰਿਸ਼਼੍ਯਤੇ|| (aiōn g165)

16 І двадцять чотири ста́рці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попа́дали на обличчя свої, та й уклонилися Богові,

ਅਪਰਮ੍ ਈਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯਾਨ੍ਤਿਕੇ ਸ੍ਵਕੀਯਸਿੰਹਾਸਨੇਸ਼਼ੂਪਵਿਸ਼਼੍ਟਾਸ਼੍ਚਤੁਰ੍ਵਿੰਸ਼ਤਿਪ੍ਰਾਚੀਨਾ ਭੁਵਿ ਨ੍ਯਙ੍ਭੂਖਾ ਭੂਤ੍ਵੇਸ਼੍ਵਰੰ ਪ੍ਰਣਮ੍ਯਾਵਦਨ੍,

17 кажучи: „Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарюва́в!

ਹੇ ਭੂਤ ਵਰ੍ੱਤਮਾਨਾਪਿ ਭਵਿਸ਼਼੍ਯੰਸ਼੍ਚ ਪਰੇਸ਼੍ਵਰ| ਹੇ ਸਰ੍ੱਵਸ਼ਕ੍ਤਿਮਨ੍ ਸ੍ਵਾਮਿਨ੍ ਵਯੰ ਤੇ ਕੁਰ੍ੰਮਹੇ ਸ੍ਤਵੰ| ਯਤ੍ ਤ੍ਵਯਾ ਕ੍ਰਿਯਤੇ ਰਾਜ੍ਯੰ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਤੇ ਮਹਾਬਲੰ|

18 А погани розлю́тилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Йме́ння Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю“.

ਵਿਜਾਤੀਯੇਸ਼਼ੁ ਕੁਪ੍ਯਤ੍ਸੁ ਪ੍ਰਾਦੁਰ੍ਭੂਤਾ ਤਵ ਕ੍ਰੁਧਾ| ਮ੍ਰੁʼਤਾਨਾਮਪਿ ਕਾਲੋ (ਅ)ਸੌ ਵਿਚਾਰੋ ਭਵਿਤਾ ਯਦਾ| ਭ੍ਰੁʼਤ੍ਯਾਸ਼੍ਚ ਤਵ ਯਾਵਨ੍ਤੋ ਭਵਿਸ਼਼੍ਯਦ੍ਵਾਦਿਸਾਧਵਃ| ਯੇ ਚ ਕ੍ਸ਼਼ੁਦ੍ਰਾ ਮਹਾਨ੍ਤੋ ਵਾ ਨਾਮਤਸ੍ਤੇ ਹਿ ਬਿਭ੍ਯਤਿ| ਯਦਾ ਸਰ੍ੱਵੇਭ੍ਯ ਏਤੇਭ੍ਯੋ ਵੇਤਨੰ ਵਿਤਰਿਸ਼਼੍ਯਤੇ| ਗਨ੍ਤਵ੍ਯਸ਼੍ਚ ਯਦਾ ਨਾਸ਼ੋ ਵਸੁਧਾਯਾ ਵਿਨਾਸ਼ਕੈਃ||

19 І розкрився храм Божий на небі, — і ковче́г заповіту Його в Його храмі з'явився. І зчинилися бли́скавки, і гу́ркіт, і гро́ми, і землетру́с, і великий град.

ਅਨਨ੍ਤਰਮ੍ ਈਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯ ਸ੍ਵਰ੍ਗਸ੍ਥਮਨ੍ਦਿਰਸ੍ਯ ਦ੍ਵਾਰੰ ਮੁਕ੍ਤੰ ਤਨ੍ਮਨ੍ਦਿਰਮਧ੍ਯੇ ਚ ਨਿਯਮਮਞ੍ਜੂਸ਼਼ਾ ਦ੍ਰੁʼਸ਼੍ਯਾਭਵਤ੍, ਤੇਨ ਤਡਿਤੋ ਰਵਾਃ ਸ੍ਤਨਿਤਾਨਿ ਭੂਮਿਕਮ੍ਪੋ ਗੁਰੁਤਰਸ਼ਿਲਾਵ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਿਸ਼੍ਚੈਤਾਨਿ ਸਮਭਵਨ੍|