Об'явлення 11

1 І да́но трости́ну мені, подібну до па́лиці, і сказано: „Устань, і зміряй храма Божого й же́ртівника, і тих, хто вклоняється в ньому.

anantaraM parimANadaNDavad eko nalo mahyamadAyi, sa ca dUta upatiSThan mAm avadat, utthAyezvarasya mandiraM vedIM tatratyasevakAMzca mimISva|

2 А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він да́ний поганам, — і сорок два місяці бу́дуть топтати вони святе місто.

kintu mandirasya bahiHprAGgaNaM tyaja na mimISva yatastad anyajAtIyebhyo dattaM, pavitraM nagaraJca dvicatvAriMzanmAsAn yAvat teSAM caraNai rmarddiSyate|

3 І звелю́ Я двом свідкам Своїм, і бу́дуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдеся́т день, зодя́гнені в волосяни́цю.

pazcAt mama dvAbhyAM sAkSibhyAM mayA sAmarthyaM dAyiSyate tAvuSTralomajavastraparihitau SaSThyadhikadvizatAdhikasahasradinAni yAvad bhaviSyadvAkyAni vadiSyataH|

4 Воні — дві оливки і два світильники́, що стоять перед Богом землі.

tAveva jagadIzvarasyAntike tiSThantau jitavRkSau dIpavRkSau ca|

5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, — і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, — той отак мусить бути забитий.

yadi kecit tau hiMsituM ceSTante tarhi tayo rvadanAbhyAm agni rnirgatya tayoH zatrUn bhasmIkariSyati| yaH kazcit tau hiMsituM ceSTate tenaivameva vinaSTavyaM|

6 Вони мають вла́ду небо замкнути, щоб за днів їхнього пророцтва не йшов дощ. І мають вла́ду вони над водою, — у кров оберта́ти її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разі́в вони схочуть.

tayo rbhaviSyadvAkyakathanadineSu yathA vRSTi rna jAyate tathA gaganaM roddhuM tayoH sAmarthyam asti, aparaM toyAni zoNitarUpANi karttuM nijAbhilASAt muhurmuhuH sarvvavidhadaNDaiH pRthivIm AhantuJca tayoH sAmarthyamasti|

7 А коли вони скі́нчать свідо́цтво своє, то звірина́, що з безодні виходить, із ними війну поведе́, — і вона їх переможе та їх повбиває. (Abyssos g12)

aparaM tayoH sAkSye samApte sati rasAtalAd yenotthitavyaM sa pazustAbhyAM saha yuddhvA tau jeSyati haniSyati ca| (Abyssos g12)

8 І їхні трупи полишить на майда́ні великого міста, що зветься духовно Содо́м і Єгипет, де й Госпо́дь наш був розп'я́тий.

tatastayoH prabhurapi yasyAM mahApuryyAM kruze hato 'rthato yasyAH pAramArthikanAmanI sidomaM misarazceti tasyA mahApuryyAMH sanniveze tayoH kuNape sthAsyataH|

9 І багато з наро́дів, і з племен, і з язи́ків, і з поган бу́дуть дивитися пі́вчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби́ їхніх тру́пів.

tato nAnAjAtIyA nAnAvaMzIyA nAnAbhASAvAdino nAnAdezIyAzca bahavo mAnavAH sArddhadinatrayaM tayoH kuNape nirIkSiSyante, tayoH kuNapayoH zmazAne sthApanaM nAnujJAsyanti|

10 А ме́шканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дару́нки пошлють один о́дному, бо мучили ці два пророки ме́шканців землі.

pRthivInivAsinazca tayo rhetorAnandiSyanti sukhabhogaM kurvvantaH parasparaM dAnAni preSayiSyanti ca yatastAbhyAM bhaviSyadvAdibhyAM pRthivInivAsino yAtanAM prAptAH|

11 А по пі́вчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, — і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них!

tasmAt sArddhadinatrayAt param IzvarAt jIvanadAyaka Atmani tau praviSTe tau caraNairudatiSThatAM, tena yAvantastAvapazyan te 'tIva trAsayuktA abhavan|

12 І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: „Зійдіть сюди!“І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них.

tataH paraM tau svargAd uccairidaM kathayantaM ravam azRNutAM yuvAM sthAnam etad ArohatAM tatastayoH zatruSu nirIkSamANeSu tau meghena svargam ArUDhavantau|

13 І тієї години зчинився страшни́й землетру́с, і десята частина міста того завали́лась... І в цім трусі загинуло сім тисяч лю́дських іме́н, а решта обго́рнена жахом була́, — і вони віддали́ славу Богу Небесному!

taddaNDe mahAbhUmikampe jAte puryyA dazamAMzaH patitaH saptasahasrANi mAnuSAzca tena bhUmikampena hatAH, avaziSTAzca bhayaM gatvA svargIyezvarasya prazaMsAm akIrttayan|

14 Друге горе минуло! Ото незабаром настане за ним третє горе!“

dvitIyaH santApo gataH pazya tRtIyaH santApastUrNam Agacchati|

15 І засурмив сьо́мий ангол, — і на небі зчинились гучні голоси́, що казали: „Перейшло панува́ння над світом до Господа нашого та до Христа Його, — і Він зацарює на вічні віки́!“ (aiōn g165)

anantaraM saptadUtena tUryyAM vAditAyAM svarga uccaiH svarairvAgiyaM kIrttitA, rAjatvaM jagato yadyad rAjyaM tadadhunAbhavat| asmatprabhostadIyAbhiSiktasya tArakasya ca| tena cAnantakAlIyaM rAjatvaM prakariSyate|| (aiōn g165)

16 І двадцять чотири ста́рці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попа́дали на обличчя свої, та й уклонилися Богові,

aparam IzvarasyAntike svakIyasiMhAsaneSUpaviSTAzcaturviMzatiprAcInA bhuvi nyaGbhUkhA bhUtvezvaraM praNamyAvadan,

17 кажучи: „Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарюва́в!

he bhUta varttamAnApi bhaviSyaMzca parezvara| he sarvvazaktiman svAmin vayaM te kurmmahe stavaM| yat tvayA kriyate rAjyaM gRhItvA te mahAbalaM|

18 А погани розлю́тилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Йме́ння Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю“.

vijAtIyeSu kupyatsu prAdurbhUtA tava krudhA| mRtAnAmapi kAlo 'sau vicAro bhavitA yadA| bhRtyAzca tava yAvanto bhaviSyadvAdisAdhavaH|ye ca kSudrA mahAnto vA nAmataste hi bibhyati| yadA sarvvebhya etebhyo vetanaM vitariSyate| gantavyazca yadA nAzo vasudhAyA vinAzakaiH||

19 І розкрився храм Божий на небі, — і ковче́г заповіту Його в Його храмі з'явився. І зчинилися бли́скавки, і гу́ркіт, і гро́ми, і землетру́с, і великий град.

anantaram Izvarasya svargasthamandirasya dvAraM muktaM tanmandiramadhye ca niyamamaJjUSA dRzyAbhavat, tena taDito ravAH stanitAni bhUmikampo gurutarazilAvRSTizcaitAni samabhavan|