Псалми 95

1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

Kom, lat oss fegnast for Herren, lat oss ropa av frygd for vårt frelse-berg!

2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

Lat oss stiga fram for hans åsyn med lovsong, lat oss syngja vår fagnad for honom i salmar!

3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

For ein stor Gud er Herren og ein stor konge yver alle gudar,

4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

han som i si hand hev det djupaste av jordi, og som eig topparne av fjelli.

5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

Han eig havet, for han hev skapt det, og turrlendet hev hans hender laga.

6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

Kom, lat oss falla ned og bøygja oss, lat oss bøygja kne for Herren, vår skapar!

7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

For han er vår Gud, og me er det folk han føder, og den hjord som handi hans leider. Å, vilde de høyra på hans røyst i dag!

8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

Forherd ikkje dykkar hjarta som ved Meriba, som på Massa-dagen i øydemarki,

9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

der federne dykkar freista meg! Dei prøvde meg, endå dei hadde set mi gjerning.

10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

I fyrti år var eg leid av den ætti, og eg sagde: «Dei er eit folk med villfarande hjarta, og dei kjenner ikkje vegarne mine.»

11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“

So svor eg i min vreide: «Sanneleg, dei skal ikkje koma inn til mi kvila.»