Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
canticum psalmi filiis Core in finem pro Maeleth ad respondendum intellectus Eman Ezraitae Domine Deus salutis meae die clamavi et nocte coram te
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
intret in conspectu tuo oratio mea inclina aurem tuam ad precem meam
quia repleta est malis anima mea et vita mea in inferno adpropinquavit (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
aestimatus sum cum descendentibus in lacum factus sum sicut homo sine adiutorio
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
inter mortuos liber sicut vulnerati dormientes in sepulchris quorum non es memor amplius et ipsi de manu tua repulsi sunt
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
posuerunt me in lacu inferiori in tenebrosis et in umbra mortis
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
super me confirmatus est furor tuus et omnes fluctus tuos induxisti super me diapsalma
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
longe fecisti notos meos a me posuerunt me abominationem sibi traditus sum et non egrediebar
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
oculi mei languerunt prae inopia clamavi ad te Domine tota die expandi ad te manus meas
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
numquid mortuis facies mirabilia aut medici suscitabunt et confitebuntur tibi diapsalma
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
numquid narrabit aliquis in sepulchro misericordiam tuam et veritatem tuam in perditione
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
numquid cognoscentur in tenebris mirabilia tua et iustitia tua in terra oblivionis
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
et ego ad te Domine clamavi et mane oratio mea praeveniet te
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
ut quid Domine repellis orationem meam avertis faciem tuam a me
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
pauper sum ego et in laboribus a iuventute mea exaltatus autem humiliatus sum et conturbatus
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
in me transierunt irae tuae et terrores tui conturbaverunt me
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
circuierunt me sicut aqua tota die circumdederunt me simul
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
elongasti a me amicum et proximum et notos meos a miseria
