Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
Cantique. Psaume des enfants de Coré. — Au maître-chantre; à chanter sur un mode triste. — Hymne d'Héman, l'Ézrahite. Éternel, Dieu de mon salut, Jour et nuit, je crie en ta présence.
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
Que ma prière parvienne jusqu'à toi; Prête l'oreille à ma supplication!
Car mon âme est rassasiée de maux, Et ma vie penche vers le Sépulcre. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
On me compte parmi ceux qui descendent vers le tombeau; Je suis comme un homme qui a perdu sa force.
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
Je suis abandonné parmi les morts. Pareil à ceux dont le cadavre est couché dans la tombe. A ceux dont tu ne te souviens plus, Et qui sont exclus de ta protection.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
Tu m'as mis au plus profond de la fosse. Dans les ténèbres, dans les abîmes.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Ta colère pèse sur moi, Et tu m'accables de tous tes flots. (Pause)
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Tu as éloigné de moi ceux qui me connaissent; Tu as fait de moi un objet d'horreur pour eux. Je suis enfermé et ne puis sortir;
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
Mon oeil dépérit dans la douleur. Je t'invoque, ô Éternel, tous les jours; Je tends les mains vers toi.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Est-ce pour les morts que tu fais des miracles? Ou bien, les trépassés se lèvent-ils pour te louer? (Pause)
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Annonce-t-on ta bonté dans le tombeau. Et ta fidélité dans l'abîme?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Tes merveilles sont-elles connues dans les ténèbres, Et ta justice dans la terre d'oubli?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
Mais moi, ô Éternel, je crie vers toi; Ma prière te prévient dès le matin.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Éternel, pourquoi rejettes-tu mon âme Et me caches-tu ta face?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
Je suis misérable, presque mourant depuis ma jeunesse; Sous le poids de ta colère, je suis éperdu.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Les flots de ton courroux passent sur moi; Tes fureurs m'anéantissent:
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
Elles m'environnent chaque jour comme un fleuve; Elles m'enveloppent toutes à la fois.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Tu as éloigné de moi amis et compagnons; Je n'ai pour compagnie que les ténèbres!
