Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
“A song or psalm of the sons of Korach, to the chief musician upon Machalath-le'annoth, a Maskil of Heman the Ezrachite.” O Lord the God of my salvation, by day do I cry, [and] at night I am before thee.
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
Let my prayer come unto thy presence; incline thy ear unto my entreaty.
For my soul is sated with troubles; and my life draweth nigh unto the nether world. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
I am counted with those that descend into the pit; I am become as a man without vigor:
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
Free among the dead, like the slain that dwell in the grave, whom thou rememberest no more; and those that are cut off by thy hand.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
Thou hast laid me in the pit of the lower world, in darkness, in the depths.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Upon me lieth heavily thy fury, and with all thy billows hast thou afflicted me. (Selah)
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Thou hast removed my acquaintances far from me; thou hast rendered me an abomination unto them: I am imprisoned, and I cannot go forth.
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
My eye languisheth by reason of affliction: I call on thee, O Lord, every day, I stretch out unto thee my hands.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Wilt thou display wonders to the dead? shall the departed arise [and] thank thee? (Selah)
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Shall thy kindness be related in the grave? thy faithfulness in the place of corruption?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Shall thy wonders be acknowledged in the darkness? and thy righteousness in the land of forgetfulness?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
Yet I cry indeed aloud unto thee, O Lord; and in the morning shall my prayer come before thee.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Why, O Lord, wilt thou cast off my soul? [why] wilt thou hide thy face from me?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
I am afflicted and perishing from my youth up: I bear thy terrors, I am distracted.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Over me have the fires of thy wrath passed; thy terrors have destroyed me;
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
They encompass me like water all the time; they have closed in round about me together.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Thou hast removed far from me lover and friend, my acquaintances [are in] darkness.
