Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
O lord God of my salvation, I have cried day and night before you:
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
Let my prayer come before you: incline your ear unto my cry;
For my soul is full of troubles: and my life draws nigh unto the grave. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
I am counted with them that go down into the pit: I am as a man that has no strength:
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
Free among the dead, like the slain that lie in the grave, whom you remember no more: and they are cut off from your hand.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
You have laid me in the low pit, in darkness, in the deeps.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Your wrath lies hard upon me, and you have afflicted me with all your waves. (Selah)
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
You have put away mine acquaintance far from me; you have made me an abomination unto them: I am shut up, and I cannot come forth.
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
Mine eye mourns by reason of affliction: LORD, I have called daily upon you, I have stretched out my hands unto you.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Will you show wonders to the dead? shall the dead arise and praise you? (Selah)
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Shall your loving kindness be declared in the grave? or your faithfulness in destruction?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Shall your wonders be known in the dark? and your righteousness in the land of forgetfulness?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
But unto you have I cried, O LORD; and in the morning shall my prayer prevent you.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
LORD, why cast you off my soul? why hide you your face from me?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
I am afflicted and ready to die from my youth up: while I suffer your terrors I am distracted.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Your fierce wrath goes over me; your terrors have cut me off.
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
They came round about me daily like water; they compassed me about together.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Lover and friend have you put far from me, and mine acquaintance into darkness.
