Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
A song of a Psalm for the sons of Core for the end, upon Maeleth for responsive [strains], of instruction for Aeman the Israelite. O Lord God of my salvation, I have cried by day and in the night before thee.
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
Let my prayer come in before thee; incline thine ear to my supplication, O Lord.
For my soul is filled with troubles, and my life has drawn nigh to Hades. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
I have been reckoned with them that go down to the pit; I became as a man without help;
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
free among the dead, as the slain ones cast out, who sleep in the tomb; whom thou rememberest no more; and they are rejected from thy hand.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
They laid me in the lowest pit, in dark [places], and in the shadow of death.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Thy wrath has pressed heavily upon me, and thou hast brought upon me all thy billows. (Pause)
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Thou hast removed my acquaintance far from me; they have made me an abomination to themselves; I have been delivered up, and have not gone forth.
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
Mine eyes are dimmed from poverty; but I cried to thee, O Lord, all the day; I spread forth my hands to thee.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
Wilt thou work wonders for the dead? or shall physicians raise [them] up, that they shall praise thee?
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
Shall any one declare thy mercy in the tomb? and thy truth in destruction?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
Shall thy wonders be known in darkness? and thy righteousness in a forgotten land?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
But I cried to thee, O Lord; and in the morning shall my prayer prevent thee.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
Wherefore, O Lord, dost thou reject my prayer, [and] turn thy face away from me?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
I am poor and in troubles from my youth; and having been exalted, I was brought low and into despair.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Thy wrath has passed over me; and thy terrors have greatly disquieted me.
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
They compassed me like water; all the day they beset me together.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Thou hast put far from me [every] friend, and mine acquaintances because of [my] wretchedness.
