< Псалми 78 >

1 Пісня навча́льна Асафова.
قصیده آساف ای قوم من شریعت مرا بشنوید! گوشهای خود را به سخنان دهانم فراگیرید!۱
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
دهان خود را به مثل باز خواهم کرد به چیزهایی که از بنای عالم مخفی بود تنطق خواهم نمود.۲
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
که آنها را شنیده و دانسته‌ایم و پدران مابرای ما بیان کرده‌اند.۳
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
از فرزندان ایشان آنها راپنهان نخواهیم کرد. تسبیحات خداوند را برای نسل آینده بیان می‌کنیم و قوت او و اعمال عجیبی را که او کرده است.۴
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
زیرا که شهادتی دریعقوب برپا داشت و شریعتی در اسرائیل قرار دادو پدران ما را امر فرمود که آنها را به فرزندان خودتعلیم دهند؛۵
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
تا نسل آینده آنها را بدانند وفرزندانی که می‌بایست مولود شوند تا ایشان برخیزند و آنها را به فرزندان خود بیان نمایند؛۶
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
و ایشان به خدا توکل نمایند و اعمال خدا رافراموش نکنند بلکه احکام او را نگاه دارند.۷
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
ومثل پدران خود نسلی گردن کش و فتنه انگیزنشوند، نسلی که دل خود را راست نساختند وروح ایشان بسوی خدا امین نبود.۸
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
بنی افرایم که مسلح و کمان کش بودند، درروز جنگ رو برتافتند.۹
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
عهد خدا را نگاه نداشتند و از سلوک به شریعت او ابا نمودند،۱۰
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
واعمال و عجایب او را فراموش کردند که آنها رابدیشان ظاهر کرده بود،۱۱
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
و در نظر پدران ایشان اعمال عجیب کرده بود، در زمین مصر و در دیارصوعن.۱۲
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
دریا را منشق ساخته، ایشان را عبورداد و آبها را مثل توده برپا نمود.۱۳
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
و ایشان را درروز به ابر راهنمایی کرد و تمامی شب به نورآتش.۱۴
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
در صحرا صخره‌ها را بشکافت و ایشان را گویا از لجه های عظیم نوشانید.۱۵
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
پس سیلها رااز صخره بیرون آورد و آب را مثل نهرها جاری ساخت.۱۶
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
و بار دیگر بر او گناه ورزیدند و برحضرت اعلی در صحرا فتنه انگیختند،۱۷
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
و دردلهای خود خدا را امتحان کردند، چونکه برای شهوات خود غذا خواستند.۱۸
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
و بر‌ضد خداتکلم کرده، گفتند: «آیا خدا می‌تواند در صحراسفره‌ای حاضر کند؟۱۹
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
اینک صخره را زد و آبهاروان شد و وادیها جاری گشت. آیا می‌تواند نان رانیز بدهد. و گوشت را برای قوم خود حاضرسازد؟»۲۰
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
پس خدا این را شنیده، غضبناک شد و آتش در یعقوب افروخته گشت و خشم بر اسرائیل مشتعل گردید.۲۱
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
زیرا به خدا ایمان نیاوردند و به نجات او اعتماد ننمودند.۲۲
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
پس ابرها را از بالاامر فرمود و درهای آسمان را گشود۲۳
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
و من را برایشان بارانید تا بخورند و غله آسمان را بدیشان بخشید.۲۴
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
مردمان، نان زورآوران را خوردند وآذوقه‌ای برای ایشان فرستاد تا سیر شوند.۲۵
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
بادشرقی را در آسمان وزانید و به قوت خود، بادجنوبی را آورد،۲۶
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
و گوشت را برای ایشان مثل غبار بارانید و مرغان بالدار را مثل ریگ دریا.۲۷
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
وآن را در میان اردوی ایشان فرود آورد، گرداگردمسکن های ایشان.۲۸
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
پس خوردند و نیکو سیرشدند و موافق شهوات ایشان بدیشان داد.۲۹
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
ایشان از شهوت خود دست نکشیدند. و غذاهنوز در دهان ایشان بود۳۰
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
که غضب خدا برایشان افروخته شده؛ تنومندان ایشان را بکشت وجوانان اسرائیل را هلاک ساخت.۳۱
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
با وجود این همه، باز گناه ورزیدند و به اعمال عجیب او ایمان نیاوردند.۳۲
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
بنابراین، روزهای ایشان را در بطالت تمام کرد و سالهای ایشان را درترس.۳۳
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
هنگامی که ایشان را کشت اورا طلبیدند و بازگشت کرده، درباره خدا تفحص نمودند،۳۴
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
و به یاد آوردند که خدا صخره ایشان، و خدای تعالی ولی ایشان است.۳۵
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
اما به دهان خود او را تملق نمودند و به زبان خویش به اودروغ گفتند.۳۶
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
زیرا که دل ایشان با او راست نبودو به عهد وی موتمن نبودند.۳۷
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
اما او به حسب رحمانیتش گناه ایشان راعفو نموده، ایشان را هلاک نساخت بلکه بارهاغضب خود را برگردانیده، تمامی خشم خویش را برنینگیخت.۳۸
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
و به یاد آورد که ایشان بشرند، بادی که می‌رود و بر نمی گردد.۳۹
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
چند مرتبه درصحرا بدو فتنه انگیختند و او را در بادیه رنجانیدند.۴۰
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
و برگشته، خدا را امتحان کردند وقدوس اسرائیل را اهانت نمودند،۴۱
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
و قوت او رابه‌خاطر نداشتند، روزی که ایشان را از دشمن رهانیده بود.۴۲
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
که چگونه آیات خود را در مصرظاهر ساخت و معجزات خود را در دیار صوعن.۴۳
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
و نهرهای ایشان را به خون مبدل نمود ورودهای ایشان را تا نتوانستند نوشید.۴۴
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
انواع پشه‌ها در میان ایشان فرستاد که ایشان را گزیدند وغوکهایی که ایشان را تباه نمودند؛۴۵
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
و محصول ایشان را به کرم صد پا سپرد و عمل ایشان را به ملخ داد.۴۶
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
تاکستان ایشان را به تگرگ خراب کردو درختان جمیز ایشان را به تگرگهای درشت.۴۷
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
بهایم ایشان را به تگرگ سپرد و مواشی ایشان را به شعله های برق.۴۸
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
و آتش خشم خود را برایشان فرستاد، غضب و غیظ و ضیق را، به فرستادن فرشتگان شریر.۴۹
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
و راهی برای غضب خود مهیا ساخته، جان ایشان را از موت نگاه نداشت، بلکه جان ایشان را به وبا تسلیم نمود.۵۰
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
و همه نخست زادگان مصر را کشت، اوایل قوت ایشان را در خیمه های حام.۵۱
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
و قوم خود را مثل گوسفندان کوچانید وایشان را در صحرا مثل گله راهنمایی نمود.۵۲
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
وایشان را در امنیت رهبری کرد تا نترسند و دریادشمنان ایشان را پوشانید.۵۳
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
و ایشان را به حدودمقدس خود آورد، بدین کوهی که به‌دست راست خود تحصیل کرده بود.۵۴
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
و امت‌ها را از حضورایشان راند و میراث را برای ایشان به ریسمان تقسیم کرد و اسباط اسرائیل را در خیمه های ایشان ساکن گردانید.۵۵
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
لیکن خدای تعالی را امتحان کرده، بدو فتنه انگیختند و شهادات او را نگاه نداشتند.۵۶
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
وبرگشته، مثل پدران خود خیانت ورزیدند و مثل کمان خطا کننده منحرف شدند.۵۷
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
و به مقامهای بلند خود خشم او را به هیجان آوردند و به بتهای خویش غیرت او را جنبش دادند.۵۸
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
چون خدااین را بشنید غضبناک گردید و اسرائیل را به شدت مکروه داشت.۵۹
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
پس مسکن شیلو را ترک نمود، آن خیمه‌ای را که در میان آدمیان برپاساخته بود،۶۰
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
و (تابوت ) قوت خود را به اسیری داد و جمال خویش را به‌دست دشمن سپرد،۶۱
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
وقوم خود را به شمشیر تسلیم نمود و با میراث خود غضبناک گردید.۶۲
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
جوانان ایشان را آتش سوزانید و برای دوشیزگان ایشان سرود نکاح نشد.۶۳
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
کاهنان ایشان به دم شمشیر افتادند وبیوه های ایشان نوحه گری ننمودند.۶۴
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
آنگاه خداوند مثل کسی‌که خوابیده بودبیدار شد، مثل جباری که از شراب می‌خروشد،۶۵
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
و دشمنان خود را به عقب زد و ایشان را عارابدی گردانید.۶۶
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
و خیمه یوسف را رد نموده، سبط افرایم را برنگزید.۶۷
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
لیکن سبط یهودا رابرگزید و این کوه صهیون را که دوست می‌داشت.۶۸
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
و قدس خود را مثل کوههای بلند بنا کرد، مثل جهان که آن را تا ابدالاباد بنیاد نهاد.۶۹
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
و بنده خود داود را برگزید و او را از آغلهای گوسفندان گرفت.۷۰
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
از عقب میشهای شیرده او را آورد تاقوم او یعقوب و میراث او اسرائیل را رعایت کند.۷۱
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
پس ایشان را به حسب کمال دل خود رعایت نمود و ایشان را به مهارت دستهای خویش هدایت کرد.۷۲

< Псалми 78 >