Псалми 78

1 Пісня навча́льна Асафова.

Intelligence d’Asaph.

2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!

J’ouvrirai ma bouche en paraboles: je dirai des choses cachées dès le commencement;

3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —

Combien de grandes choses nous avons entendu et connues, et que nos pères nous ont racontées.

4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!

Elles n’ont pas été cachées à leurs fils dans une autre génération. Ils ont raconté les louanges du Seigneur, ses œuvres puissantes, et ses merveilles qu’il a faites;

5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,

Et a suscité un témoignage dans Jacob; et a établi une loi dans Israël: Combien de grandes choses il a commandé à nos pères de faire connaître à leurs fils,

6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.

Afin qu’une autre génération les connaisse. Les fils qui naîtront et s’élèveront après eux les raconteront à leurs fils,

7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.

Afin qu’ils mettent en Dieu leur espérance, qu’ils n’oublient pas ses œuvres, et qu’ils recherchent ses commandements.

8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.

De peur qu’ils ne deviennent comme leurs pères une génération perverse et exaspérant Dieu; Une génération qui n’a point dirigé son cœur, et dont l’esprit ne s’est point confié en Dieu.

9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:

Les fils d’Ephraïm, habiles à tendre l’arc et à en tirer, ont tourné le dos au jour du combat.

10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,

Ils n’ont pas gardé l’alliance de Dieu, et ils n’ont pas voulu marcher dans sa loi.

11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.

Ils ont oublié ses bienfaits et les merveilles qu’il leur a montrées.

12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:

Devant leurs pères il a fait des merveilles, dans la terre d’Égypte, dans la plaine de Tanis.

13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;

Il divisa la mer, et il les fit passer: et il fixa les eaux comme dans une outre.

14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;

Il les conduisit, le jour, au moyen d’une nuée, et toute la nuit à la clarté d’un feu.

15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.

Il fendit une pierre dans le désert, et les fit boire comme à un abîme abondant.

16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.

Car il fit sortir de l’eau de la pierre, et il en fit sortir des eaux comme des fleuves.

17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,

Mais ils péchèrent encore de nouveau contre lui, ils excitèrent à la colère le Très-Haut dans un lieu sans eau.

18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.

Et ils tentèrent Dieu dans leurs cœurs, au point qu’ils demandèrent une nourriture pour leurs âmes.

19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“

Et ils parlèrent mal de Dieu, ils dirent: Est-ce que Dieu pourra préparer une table dans le désert?

20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“

Parce qu’il a frappé une pierre, et que des eaux ont coulé; et que des torrents ont débordé. Est-ce qu’il pourra aussi donner du pain et préparer une table pour son peuple?

21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,

C’est pour cela que le Seigneur entendit et différa; mais un feu s’alluma contre Jacob, et sa colère monta contre Israël;

22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.

Parce qu’ils ne crurent pas en Dieu, et qu’ils n’espérèrent pas en son salut;

23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,

Et il commanda aux nuées d’en haut, et il ouvrit les portes du ciel.

24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:

Et il leur fit pleuvoir de la manne pour manger, et il leur donna du pain du ciel.

25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!

L’homme mangea le pain des anges, Dieu leur envoya une nourriture en abondance.

26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —

Il fit disparaître du ciel le vent du midi, et il amena par sa puissance le vent d’Afrique.

27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,

Il fit pleuvoir sur eux des viandes comme la poussière, et des oiseaux comme le sable de la mer.

28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.

Et ils tombèrent au milieu de leur camp, autour de leurs tabernacles.

29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!

Ils mangèrent et ils furent rassasiés à l’excès, et Dieu leur accorda selon leur désir;

30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,

Ils ne furent point frustrés dans leur désir. Leurs viandes étaient encore dans leur bouche,

31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.

Quand la colère de Dieu tomba sur eux. Et il tua les gras d’entre eux, et rejeta l’élite d’Israël.

32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,

Au milieu de tous ces prodiges ils péchèrent encore, et ne crurent pas à ses merveilles.

33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.

Et leurs jours se terminèrent vainement, et leurs années avec rapidité.

34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,

Lorsqu’il les tuait, ils le cherchaient, et ils revenaient, et, dès le point du jour, ils venaient à lui.

35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.

Et ils se souvinrent que Dieu était leur aide, et que le Dieu très haut était leur rédempteur.

36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,

Mais ils l’aimèrent de bouche seulement, et ils lui mentirent par leur langue;

37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.

Car leur cœur n’était pas droit avec lui, et ils ne furent pas trouvés fidèles à son alliance.

38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,

Mais lui est miséricordieux, il pardonnera leurs péchés, et ne les perdra pas entièrement. Et souvent il détourna sa colère, et il n’alluma pas toute sa colère.

39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!

Il se rappela qu’ils étaient chair, un souffle qui va et qui ne revient pas.

40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!

Combien de fois l’ont-ils irrité dans le désert, et l’ont-ils excité à la colère dans un lieu sans eau?

41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —

Et de nouveau ils tentèrent Dieu, et ils ont aigri le saint d’Israël.

42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,

Ils ne se sont pas rappelé sa main, au jour où il les retira de la main d’un oppresseur,

43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,

Comment il fit en Égypte ses miracles, et ses prodiges dans la plaine de Tanis.

44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.

Et il changea en sang leurs fleuves et leurs pluies, pour qu’ils ne bussent point.

45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.

Il envoya contre eux une multitude de mouches qui les dévorèrent, et la grenouille qui les ravagea.

46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.

Et il donna à la rouille leurs fruits, et leurs travaux à la sauterelle.

47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.

Et il fit périr par la grêle leurs vignes, et leurs mûriers par la gelée.

48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.

Et il livra à la grêle leurs bêtes, et leurs possessions au feu.

49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.

Il envoya contre eux la colère de son indignation: l’indignation, et la colère, et la tribulation envoyées par des anges mauvais.

50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.

Il fit une voie au sentier de sa colère, et il n’épargna pas la mort à leurs âmes; et leurs bêtes, il les renferma dans la mort.

51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.

Et il frappa tout premier-né d’Égypte, les prémices de tout travail dans les tabernacles de Cham.

52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.

Et il en retira, comme des brebis, son peuple; et il les conduisit comme un troupeau dans le désert.

53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.

Et il les fit sortir pleins d’espérance, et ils ne craignirent point; quant à leurs ennemis, la mer les couvrit.

54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.

Et il les amena sur la montagne de sa sanctification; montagne qu’a acquise sa droite. Et il chassa de leur face des nations; et il leur divisa au sort une terre avec un cordeau de partage.

55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.

Et il fit habiter dans leurs tabernacles les tribus d’Israël.

56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,

Mais ils tentèrent et aigrirent le Dieu très haut; et ne gardèrent pas ses témoignages.

57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.

Et ils se détournèrent de lui et n’observèrent pas l’alliance; de la même manière que leurs pères, ils devinrent comme un arc qui porte à faux.

58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.

Ils l’ont excité à la colère sur leurs collines; et par leurs images taillées au ciseau, ils l’ont provoqué à la jalousie.

59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,

Dieu entendit, et il méprisa, et il réduisit entièrement au néant Israël.

60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Et il repoussa le tabernacle de Silo, son tabernacle où il avait habité parmi les hommes.

61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.

Il livra à la captivité l’arche, leur force; et leur beauté entre les mains de l’ennemi.

62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:

Il renferma son peuple entre les glaives; et son héritage, il le méprisa.

63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,

Un feu dévora leurs jeunes hommes; et leurs vierges ne furent pas pleurées.

64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.

Leurs prêtres tombèrent sous le glaive, et on ne pleurait pas leurs veuves.

65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,

Mais le Seigneur se réveilla comme un homme endormi, comme un héros qui a été ivre de vin.

66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!

Il frappa ses ennemis par derrière; il leur infligea un opprobre éternel.

67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,

Et il repoussa le tabernacle de Joseph, et ne choisit point la tribu d’Éphraïm;

68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!

Mais il choisit la tribu de Juda, la montagne de Sion qu’il a aimée.

69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.

Et il bâtit comme une corne de licornes son sanctuaire, dans la terre qu’il a fondée pour les siècles.

70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,

Il choisit David son serviteur, et il le tira du milieu des troupeaux de brebis: il le prit à la suite de celles qui étaient pleines,

71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —

Pour être le pasteur de Jacob son serviteur, et d’Israël son héritage.

72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!

Et David les fit paître dans l’innocence de son cœur, et avec ses mains habiles, il les conduisit.