Псалми 73

1 Псалом Аса́фів.

Psalm Asafa. Doprawdy Bóg [jest] dobry dla Izraela; dla tych, którzy są czystego serca.

2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,

Ale moje nogi niemal się potknęły, moje kroki omal się nie zachwiały;

3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

Bo zazdrościłem głupcom, widząc pomyślność niegodziwych.

4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

Nie mają bowiem więzów aż do śmierci, ale w całości zostaje ich siła.

5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.

Nie doznają trudu ludzkiego ani cierpień jak inni ludzie.

6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,

Dlatego są opasani pychą jak złotym łańcuchem i odziani w okrucieństwo jak w szatę ozdobną.

7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,

Ich oczy wystają od tłuszczu; mają więcej niż serce mogłoby sobie życzyć.

8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:

Oddali się rozpuście i mówią przewrotnie o ucisku, mówią wyniośle.

9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!

Zwracają swe usta przeciwko niebu, a ich język krąży po ziemi.

10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду

Dlatego jego lud wraca dotąd i obficie leją się na nich wody;

11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,

Bo mówią: Jakże Bóg może o tym wiedzieć? Czy Najwyższy ma wiedzę?

12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“

Oto ci są niegodziwi, a powodzi im się na świecie i pomnażają bogactwa.

13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,

A więc na próżno oczyściłem swoje serce i w niewinności obmywałem ręce.

14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

Cały dzień bowiem znoszę cierpienia i co rano jestem chłostany.

15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.

Gdybym powiedział: Będę mówił tak samo, skrzywdziłbym ród twoich synów.

16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,

Starałem się to rozumieć, ale było dla mnie zbyt trudne;

17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:

Aż wszedłem do świątyni Bożej [i] tu zrozumiałem, jaki jest ich koniec.

18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!

Doprawdy na śliskich miejscach ich postawiłeś i strącasz ich na zatracenie.

19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!

[Oto] jak doznali zguby! Nagle niszczeją, strawieni przerażeniem.

20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!

Jak sen po przebudzeniu, Panie, gdy się ockniesz, wzgardzisz ich obrazem.

21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,

Gdy gorycz miałem w sercu, a w nerkach czułem kłucie;

22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!

Byłem głupi i nic nie rozumiałem, byłem przed tobą [jak] zwierzę.

23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,

A jednak zawsze [jestem] z tobą, [bo] mnie trzymałeś za prawą rękę.

24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!

Poprowadzisz mnie według swej rady, a potem przyjmiesz mnie do chwały.

25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!

Kogo [innego] mam w niebie? I na ziemi oprócz ciebie w nikim [innym] nie mam upodobania.

26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,

Choć moje ciało i serce ustanie, Bóg jest skałą mego serca i moim dziedzictwem na wieki.

27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!

Oto bowiem ci, którzy się oddalają od ciebie, zginą; wytracasz tych, którzy cudzołożą, [odstępując] od ciebie.

28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!

Mnie zaś dobrze jest zbliżyć się do Boga; pokładam w Panu BOGU moją ufność, aby opowiadać wszystkie jego dzieła.