Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
For the end, [a Psalm] of David, for alternate [strains]. Save me, O God; for the waters have come in to my soul.
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
I am stuck fast in deep mire, and there is no standing: I am come in to the depths of the sea, and a storm has overwhelmed me.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
I am weary [of] crying, my throat has become hoarse; mine eyes have failed by my waiting on my God.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
They that hate me without a cause are more than the hairs of my head: my enemies that persecute me unrighteously are strengthened: then I restored that which I took not away.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
O God, thou knowest my foolishness; and my transgressions are not hidden from thee.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Let not them that wait on thee, O Lord of hosts, be ashamed on my account: let not them that seek thee, be ashamed on my account, O God of Israel.
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
For I have suffered reproach for thy sake; shame has covered my face.
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
I became strange to my brethren, and a stranger to my mother's children.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
For the zeal of thine house has eaten me up; and the reproaches of them that reproached thee are fallen upon me.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
And I bowed down my soul with fasting, and that was made my reproach.
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
And I put on sackcloth for my covering; and I became a proverb to them.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
They that sit in the gate talked against me, and they that drank wine sang against me.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
But I [will cry] to thee, O Lord, in my prayer; O God, it is a propitious time: in the multitude of thy mercy hear me, in the truth of thy salvation.
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Save me from the mire, that I stick not [in it]: let me be delivered from them that hate me, and from the deep waters.
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
Let not the waterflood drown me, nor let the deep swallow me up; neither let the well shut its mouth upon me.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Hear me, O Lord; for thy mercy is good: according to the multitude of thy compassions look upon me.
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
And turn not away thy face from thy servant; for I am afflicted: hear me speedily.
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Draw nigh to my soul and redeem it: deliver me because of mine enemies.
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
For thou knowest my reproach, and my shame, and my confusion; all that afflict me are before thee.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
My soul has waited for reproach and misery; and I waited for one to grieve with me, but there was none; and for one to comfort me, but I found none.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
They gave [me] also gall for my food, and made me drink vinegar for my thirst.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
Let their table before them be for a snare, and for a recompense, and for a stumbling-block.
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
Let their eyes be darkened that they should not see; and bow down their back continually.
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Pour out thy wrath upon them, and let the fury of thine anger take hold on them.
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
Let their habitation be made desolate; and let there be no inhabitant in their tents:
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
Because they persecuted him whom thou hast smitten; and they have added to the grief of my wounds.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Add iniquity to their iniquity; and let them not come into thy righteousness.
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
Let them be blotted out of the book of the living, and let them not be written with the righteous.
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
I am poor and sorrowful; but the salvation of thy countenance has helped me.
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
I will praise the name of my God with a song, I will magnify him with praise;
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
and [this] shall please God more than a young calf having horns and hoofs.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
Let the poor see and rejoice; seek the Lord diligently, and ye shall live.
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
For the Lord hears the poor, and does not set at nought his fettered ones.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Let the heavens and the earth raise him, the sea, and all things moving in them.
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
For God will save Sion, and the cities of Judea shall be built; and [men] shall dwell there, and inherit it.
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
And the seed of his servants shall possess it, and they that love his name shall dwell therein.
