Псалми 59
1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
For the end. Destroy not: by David for a memorial, when Saul sent, and watched his house to kill him. Deliver me from mine enemies, O God; and ransom me from those that rise up against me.
2 Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
Deliver me from the workers of iniquity, and save me from bloody men.
3 бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
For, behold, they have hunted after my soul; violent men have set upon me: neither [is it] my iniquity, nor my sin, O Lord.
4 Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
Without iniquity I ran and directed [my course aright]: awake to help me, and behold.
5 І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
And thou, Lord God of hosts, the God of Israel, draw nigh to visit all the heathen; pity not any that work iniquity. (Pause)
6 На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
They shall return at evening, and hunger like a dog, and go round about the city.
7 й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
Behold, they shall utter a voice with their mouth, and a sword is in their lips; for who, [say they], has heard?
8 Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
But thou, Lord, wilt laugh them to scorn; thou wilt utterly set at nought all the heathen.
9 Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
will keep my strength, [looking] to thee; for thou, O God, art my helper.
10 Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
[As for] my God, his mercy shall go before me: my God will shew me [vengeance] on mine enemies.
11 Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
Slay them not, lest they forget thy law; scatter them by thy power; and bring them down, O Lord, my defender.
12 Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
[For] the sin of their mouth, [and] the word of their lips, let them be even taken in their pride.
13 У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
And for [their] cursing and falsehood shall utter destruction be denounced: [they shall fall] by the wrath of utter destruction, and shall not be; so shall they know that the God of Jacob is Lord of the ends of the earth. (Pause)
14 А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
They shall return at evening, and be hungry as a dog, and go round about the city.
15 Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
They shall be scattered hither and thither for meat; and if they be not satisfied, they shall even murmur.
16 А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
But I will sing to thy strength, and in the morning will I exult [in] thy mercy; for thou hast been my supporter, and my refuge in the day of mine affliction.
17 Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
[Thou art] my helper; to thee, my God, will I sing; thou art my supporter, O my God, [and] my mercy.
