Псалми 56
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
For the end, concerning the people that were removed from the sanctuary, by David for a memorial, when the Philistines caught him in Geth. Have mercy upon me, O God; for man has trodden me down; all the day long he warring has afflicted me.
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
Mine enemies have trodden me down all the day from the dawning of the day; for there are many warring against me.
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
They shall be afraid, but I will trust in thee.
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
In God I will praise my words; all the day have I hoped in God; I will not fear what flesh shall do to me.
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
All the day long they have abominated my words; all their devices [are] against me for evil.
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
They will dwell near and hide [themselves]; they will watch my steps, accordingly as I have waited patiently in my soul.
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
Thou wilt on no account save them; thou wilt bring down the people in wrath.
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
O God, I have declared my life to thee; thou has set my tears before thee, even according to thy promise.
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
Mine enemies shall be turned back, in the day wherein I shall call upon thee; behold, I know that thou art my God.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
In God, will I praise [his] word; in the Lord will I praise [his] saying.
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
I have hoped in God; I will not be afraid of what man shall do to me.
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
The vows of thy praise, O God, which I will pay, are upon me.
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
For thou hast delivered my soul from death, and my feet from sliding, that I should be well-pleasing before God in the land of the living.
