Псалми 55

1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!

Au chef des chantres. Avec les instruments à cordes. Maskîl de David. Prête l’oreille, ô Dieu, à ma prière, et ne te dérobe point à ma supplication.

2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —

Accorde-moi ton attention et exauce-moi: je m’agite dans ma douleur et je pousse des soupirs,

3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.

à cause des cris de l’ennemi, sous l’oppression du méchant; car ils m’accablent de maux et me persécutent avec fureur.

4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,

Mon cœur frémit dans mon sein, des transes mortelles viennent m’assaillir.

5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.

L’Effroi, le tremblement m’envahissent, je suis enveloppé d’épouvante.

6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“

"Ah! me dis-je, que n’ai-je des ailes comme la colombe? Je m’envolerais pour établir ailleurs ma demeure.

7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)

Oui, je fuirais au loin, je chercherais un asile dans le désert; (Sélah)

8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.

Je m’assurerais à la hâte un refuge contre le vent de tempête, contre l’ouragan!"

9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —

Seigneur, détruis, fends-leur la langue; car je ne vois que violence et désordre dans la ville.

10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,

Jour et nuit, ils font la ronde sur ses murs; et, dans son enceinte, ce n’est que crime et injustice.

11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,

De violentes passions sévissent dans son sein, l’oppression et la fraude ne bougent pas de ses places.

12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —

Car ce n’est pas un ennemi qui m’outrage, je pourrais le supporter ce n’est pas un adversaire haineux qui me traite de haut, je pourrais me mettre à l’abri contre lui

13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,

mais c’est toi, un homme en tout mon pareil, mon ami et mon confident;

14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.

car, ensemble, nous échangions de douces confidences, en nous rendant avec une foule bruyante dans la maison de Dieu.

15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)

Que la mort s’empare d’eux! Qu’ils descendent vivants dans le Cheol! Car les mauvaises passions peuplent leur demeure, leur cœur. (Sheol h7585)

16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:

Quant à moi, je crie vers Dieu, et l’Eternel me vient en aide.

17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!

Soir et matin, et en plein midi, je me répands en plaintes et en soupirs, et il écoute ma voix.

18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!

Il me délivre et me met en sûreté, me défendant contre toute attaque, si nombreux que soient ceux qui m’assaillent.

19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —

Que Dieu entende et les humilie, lui qui trône de toute éternité! (Sélah) car pour eux il n’est point de retour: ils ne craignent pas Dieu!

20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,

Le perfide!, il porte la main sur ses amis, il viole son alliance.

21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!

Suaves comme la crème sont ses lèvres, et son cœur respire la guerre; ses paroles sont plus onctueuses que l’huile, et ce sont des lames d’épée!

22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!

Décharge-toi sur Dieu de ton fardeau, il prendra soin de toi: jamais il ne laisse vaciller le juste.

23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!

Et c’est toi aussi, ô Dieu, qui les feras descendre dans le gouffre de la perdition, les hommes de sang et de perfidie; ils n’atteindront pas la moitié de leurs jours. Quant à moi, je mets ma confiance en toi.