Псалми 50

1 Псалом Асафів.

Psalm Asafu; Bog mogočni, Bog Gospod govori in kliče zemljo od vzhoda solnčnega do zahoda.

2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!

Sè Sijona, najvišje lepote, proseva Bog.

3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!

(Pridi, naš Bog, in ne delaj se gluhega); ogenj razsaja pred njim, in silno viharno je okrog njega.

4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:

Nebesa kliče od zgoraj, in zemljo, da sodi ljudstvo svoje:

5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.

Zberite mi jih, katerim sem delil milost, kateri so storili zavezo z menoj po daritvi.

6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)

Ko so nebesa oznanjala pravico njegovo, da je Bog sodnik,

7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!

Čuj, ljudstvo moje, in govoril bodem, Izrael, in na pričo te klical; Bog, Bog naj bodem tvoj.

8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,

Ne zavoljo daritev tvojih te bodem svaril, da naj bodejo žgalne daritve tvoje vedno pred menoj.

9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,

Ne sprejmem iz hiše tvoje junca, kozličev iz tvojih ograj.

10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,

Ker moja je vsaka gozdna zver, živali v gorah tisoč,

11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!

Vse tiče gorske poznam, in živali poljske so v moji oblasti.

12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!

Ko bi bil gladen, ne rekel bi tebi; ker moja je zemlja vesoljna in njena obilost.

13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?

Ali živim o mesu krepkih juncev, ali pijem kozlov kri?

14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,

Hvalo daruj Bogu, in najvišjemu opravljaj obljube svoje.

15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“

In kliči me o času stiske; rešil te bodem, da me čestiš.

16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?

Krivičnemu pa pravi Bog: Kaj da naštevaš zapovedi moje in jemlješ zavezo mojo v svoja usta?

17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.

Ker ti sovražiš poštenje, in besede moje si vrgel zá se.

18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.

Kakor hitro vidiš tatú, sprijazniš se z njim; in s prešestniki je delež tvoj.

19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.

Usta svoja rabiš za húdo, in z jezikom svojim spletaš zvijačo.

20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.

Sedé obrekuješ svojega brata, sina matere svoje sramotiš.

21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!

Ko si to počel, delal sem se gluhega; zato meniš, da sem prav tebi podoben: svarim te in govorim ti v óči.

22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!

Pázite vendar na to vi, ki zábite Boga, da ne zgrabim in ga ne bode, da bi rešil.

23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“

Kdor daruje hvalo, česti me, in kdor uravnava pot, storil bodem, da uživa blaginjo Božjo.