Псалми 44

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:

Načelniku godbe med nasledniki Koretovimi; ukovita. O Bog, z ušesi svojimi smo slišali, očetje naši so nam pravili, káko delo si storil o njih časih, časih nekdanjih.

2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!

Z roko svojo si izgnal narode in naselil njé: pokoril si ljudstva in razširil njé.

3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!

Niso namreč z mečem svojim dobili dežele v oblast, in njih dlan ni jim dala blaginje; nego desnica tvoja in dlan tvoja in obličja tvojega luč; ker blagovoljen si jim bil.

4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:

Ti sam si kralj moj, o Bog; pošlji vsakoršno blaginjo Jakobu.

5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,

S teboj bodemo z rogom udarili sovražnike svoje; z imenom tvojim bodemo pogazili njé, ki se spenjajo v nas.

6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,

Ker na lok svoj se ne zanašam, in meč moj ne bode me rešil.

7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!

Ko nas bodeš otél neprijateljev naših, in osramotil sovražnike naše,

8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)

Hvalili bodemo ves dan Boga, ime tvoje bodemo slavili vekomaj.

9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:

In vendar si nas zavrgel in onečastil, ker nisi hodil z našimi vojskami.

10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.

Storil si, da smo se umaknili sovražniku, in neprijatelji naši si plenijo.

11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,

Predal si nas kakor drobnico za hrano, in med ljudstva si nas razkropil.

12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!

Prodal si ljudstvo svoje za malo, in povišal nisi cene njegove.

13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,

Izpostavil si nas v sramoto sosedom našim, v zasramovanje in zasmehovanje njim, ki nas obdajajo.

14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.

Za pregovor si nas postavil ljudstvom, v majanje z glavo med narodi.

15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —

Ves dan mi je nečast moja pred očmi, in obličja mojega sramota me pokriva;

16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.

Zaradi glasú zasramovalca in preklinjalca; zaradi sovražnika in maščevalca.

17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,

Vse to nas je zadelo, in vendar te ne zabimo; in lažnjivo se ne vedemo zoper zavezo tvojo.

18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!

Ne odmika se srce naše, in stopinja naša ne zavija v stran od steze tvoje:

19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —

Če tudi si nas potrl v kraj sômov in pokril nas z mrtvaško senco.

20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?

Ako bi bili pozabili imena Boga našega, ali razpeli roke svoje proti bogu mogočnemu tujemu,

21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —

Ali bi ne bil Bog tega preiskal? Ker on pozná srca skrivnosti.

22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.

Ali zavoljo tebe nas pobijajo vsak dan; cenijo nas kakor drobnico za klanje.

23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!

Zbúdi se, zakaj bi spal, Gospod? vstani, ne zametaj nas na večno.

24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?

Zakaj bi skrival obličje svoje, pozabljal nadloge naše in stiske naše?

25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.

Ker v prah je ponižano življenje naše, tál se tišči trebuh naš.

26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!

Vstani na pomoč nam, in reši nas zavoljo milosti svoje.