Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
For the end, a Psalm for instruction, for the sons of Core. O God, we have heard with our ears, our fathers have told us, the work which thou wroughtest in their days, in the days of old.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Thine hand utterly destroyed the heathen, and thou didst plant them: thou didst afflict the nations, and cast them out.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
For they inherited not the land by their [own] sword, and their [own] arm did not deliver them; but thy right hand, and thine arm, and the light of thy countenance, because thou wert well pleased in them.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Thou art indeed my King and my God, who commandest deliverances for Jacob.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
In thee will we push down our enemies, and in thy name will we bring to nought them that rise up against us.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
For I will not trust in my bow, and my sword shall not save me.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
For thou hast saved us from them that afflicted us, and hast put to shame them that hated us.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
In God will we make our boast all the day, and to thy name will we give thanks for ever. (Pause)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
But now thou hast cast off, and put us to shame; and thou wilt not go forth with our hosts.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Thou hast turned us back before our enemies; and they that hated us spoiled for themselves.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Thou madest us as sheep for meat; and thou scatteredst us among the nations.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Thou hast sold thy people without price, and there was no profit by their exchange.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Thou hast made us a reproach to our neighbours, a scorn and derision them that are round about us.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Thou hast made us a proverb among the Gentiles, a shaking of the head among the nations.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
All the day my shame is before me, and the confusion of my face has covered me,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
because of the voice of the slanderer and reviler; because of the enemy and avenger.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
All these things are come upon us: but we have not forgotten thee, neither have we dealt unrighteously in thy covenant.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
And our heart has not gone back; but thou hast turned aside our paths from thy way.
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
For thou hast laid us low in a place of affliction, and the shadow of death has covered us.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
If we have forgotten the name of our God, and if we have spread out our hands to a strange god; shall not God search these things out?
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
for he knows the secrets of the heart.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
For, for thy sake we are killed all the day long; we are counted as sheep for slaughter.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Awake, wherefore sleepest thou, O Lord? arise, and do not cast [us] off for ever.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Wherefore turnest thou thy face away, [and] forgettest our poverty and our affliction?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
For our soul has been brought down to the dust; our belly has cleaved to the earth.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Arise, O Lord, help us, and redeem us for thy name's sake.
