Псалми 34

1 Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!

[Псалом] Давидів, коли він вдавав із себе божевільного перед Авімелехом, був вигнаний від нього й пішов. Благословлятиму Господа повсякчасно, хвала Йому завжди в моїх устах.

2 Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!

Душа моя хвалитиметься Господом; нехай почують смиренні й зрадіють.

3 Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!

Величайте Господа зі мною; звеличуймо разом ім’я Його!

4 Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.

Я шукав Господа, і Він відповів мені й від усіх жахів моїх визволив мене.

5 Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!

Хто погляд свій звертав на Нього, ті засяяли [від радості], обличчя їхні не вкриються ганьбою.

6 Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.

Цей пригноблений кликав, і Господь почув і від усіх скорбот врятував його.

7 Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.

Ангел Господній стає табором довкола тих, хто боїться Його, і визволяє їх.

8 Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!

Скоштуйте й побачте, що добрий Господь! Блаженний той, хто надію на Нього покладає!

9 Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!

Бійтеся Господа, святі Його, адже немає нестатку ні в чому у тих, хто боїться Його.

10 Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.

Молоді леви терплять нестачу й голодують, а ті, хто Господа шукає, у жодному добрі нестатку не відчувають.

11 Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!

Приходьте, нащадки, послухайте мене, я навчу вас боятися Господа.

12 Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?

Той, хто бажає насолоджуватися життям, хто хотів би бачити добро в [усі] дні,

13 Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.

стримуй язик свій від зла й вуста свої від того, щоб говорити підступне.

14 Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!

Ухиляйся від зла й чини добро, шукай миру й прагни його.

15 Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,

Очі Господа – на праведних, і вуха Його до зойку їхнього [прихилені].

16 Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.

Обличчя Господа – проти тих, хто чинить зло, щоб викорінити з землі пам’ять про них.

17 Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.

Кличуть [праведні], і Господь чує й від усіх скорбот їх визволяє.

18 Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.

Близький Господь до [людей] зі зламаним серцем, і тих, у кого дух розбитий, Він рятує.

19 Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:

Багато лих у праведного, та від усіх них врятує його Господь.

20 Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!

Береже Він усі кістки його, жодна з них не буде зламана.

21 Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.

Зло приведе до смерті нечестивого, і ті, хто ненавидить праведника, будуть засуджені.

22 Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!

Визволяє Господь душі слуг Своїх, і не буде засуджений жоден із тих, хто надію на Нього покладає.