Псалми 30
1 Псалом Давидів. Пісня освя́чення дому. Буду Тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини́ мене ви́тяг, і не потішив моїх ворогів ради мене!
Псалом. Пісня Давидова на посвячення дому. Величатиму Тебе, Господи, бо Ти витягнув мене [із безодні] й не дав ворогам моїм порадіти над моїм [падінням].
2 Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, — і мене вздорови́в Ти.
Господи, Боже мій, я волав до Тебе, і Ти зцілив мене.
3 Господи, вивів Ти душу мою із шео́лу, — Ти мене оживи́в, щоб в могилу не схо́дити мені! (Sheol h7585)
Господи, Ти вивів мою душу із царства мертвих, зберіг моє життя, щоб я не зійшов у провалля. (Sheol h7585)
4 Співайте Господе́ві, святії Його, й славте пам'ять святині Його!
Співайте Господеві, вірні Йому, славте пам’ять Його святині.
5 Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ра́нок!
Адже гнів Його триває лише мить, тоді як прихильність Його – на [все] життя. Звечора й усю ніч може тривати плач, але на ранок – вигуки радості.
6 А я говорив був у ми́рі своєму: „Я не захита́юсь навіки“!
У добробуті [перебуваючи], сказав я: «Не захитаюся повіки».
7 Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі́ моїх сил. Як лице Своє Ти захова́в, то збенте́жився я.
Господи, через Твою прихильність [до мене] Ти зробив гору мою [непохитною] твердинею. Та як тільки сховав Ти Своє обличчя, я збентежився.
8 До Тебе я кличу, о Господи, і блага́ю я Господа:
До Тебе, Господи, я кличу, і Володаря мого благаю.
9 „Яка ко́ристь із кро́ви моєї, коли́ я до гро́бу зійду́? Чи хвалити Тебе буде по́рох? Чи він ви́явить правду Твою?
Яка користь від того, що кров моя [проллється], що зійду я до ями погибелі? Хіба славитиме Тебе порох [мерця]? Чи звіщатиме він Твою істину?
10 Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, бу́дь мені помічнико́м!“
Почуй, Господи, і помилуй мене! Господи, будь мені помічником!
11 Ти перемінив мені плач мій на радість, жало́бу мою розв'яза́в, і підпереза́в мене радістю,
Ти ридання моє перетворив на [веселий] хоровод, зняв із мене лахміття й підперезав мене радістю,
12 щоб славу співала люди́на Тобі й не замо́вкла! Господи, Боже мій, — повік сла́вити буду Тебе!
щоб слава Тобі звучала й не змовкала. Господи, Боже мій, повіки славитиму Тебе!
