Псалми 22

1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!

Auf den Siegesspender bei der Morgenröte, ein Lied, von David. Mein Gott, mein Gott, was hast Du mich verlassen, und stehst so ferne meinen Angst- und Klagerufen?

2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!

Mein Gott, am Tag erhebe ich den Ruf, und Du erhörst mich nicht, und also in der Nacht; Stillschweigen ist mir nicht vergönnt.

3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!

Und doch bist Du der Heilige Israels, Du schrecklich Thronender.

4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.

Auf Dich vertrauten unsere Väter; sie hofften, und Du halfest ihnen.

5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.

Sie schrieen auf zu Dir und fanden Rettung, und ihr Vertrauen auf Dich ward nicht getäuscht.

6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.

Ich aber bin ein Wurm, kein Mann, der Leute Spott, verachtet von dem Pöbel.

7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!

Mich höhnt, wer mich nur sieht, verzieht den Mund und schüttelt mit dem Kopf.

8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“

"Er freut sich an dem Herrn, der rette ihn! Der helfe ihm! Er ist sein Liebling."

9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!

Du halfst mir aus der Mutter Schoß; Du bargst mich an der Mutter Brust.

10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!

Auf Dich bin ich vom Mutterschoß her angewiesen; vom Mutterleibe an bist Du mein Gott.

11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!

Bleib mir nicht fern! Die Not ist nah, und niemand hilft.

12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,

Der Farren viele stehen um mich her, und mich umringen Basanstiere.

13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!

Sie sperren gegen mich die Rachen auf, wie Löwen, die vor Mordlust brüllen.

14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.

Wie Wasser bin ich hingegossen; all meine Glieder haben sich gelöst. Mein Herz ist mir wie Wachs geworden, in meinem Busen hingeschmolzen.

15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.

Vertrocknet ist wie Lehm mein Schlund; am Gaumen haftet mir die Zunge, und wie mit Todesfarbe überzieht es mich.

16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.

Denn Hunde haben mich umringt, der Frevler Rotte mich umgeben; sie machen Löcher mir an Händen und an Füßen.

17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!

Ich spüre Pein in allen meinen Gliedern; sie schauen zu und weiden sich an mir.

18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.

Sie teilen meine Kleider unter sich und werfen über mein Gewand das Los.

19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!

Herr, sei nicht fern! Zu Hilfe, meine Stärke; schnell!

20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!

Errette vom Verderben meine Seele, aus der Gewalt der Hunde jetzt mein Leben!

21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.

Entreiße mich der Löwen Rachen! Rett aus den Hörnern der Wildochsen mich!

22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!

Dann kündige ich meinen Brüdern Deinen Ruhm und preise Dich in der Gemeinde also:

23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,

"Die ihr den Herrn fürchtet, preiset ihn! Von Jakobs Stamm ihr alle, ehret ihn! Von Israels Geschlecht ihr alle, fürchtet ihn!

24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!

Denn er verachtet und verschmäht es nicht, den Armen zu erhören, verhüllt sein Antlitz nicht vor ihm, und wenn er zu ihm ruft, erhört er ihn."

25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —

Dann trag ich meine Dankesschuld in großer Volksgemeinde ab; ich bringe dann gelobte Opfer dar vor denen, die ihn fürchten.

26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!

Dann sollen satt die Armen werden, den Herrn rühmen, die ihn suchen: "Auflebe euer Herz für immer!"

27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,

Dann kehren sich zum Herrn die Erdenenden alle, und alle Heidenstämme beten vor Dir dann an, bedenkend,

28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!

daß nur dem Herrn das Königtum gebührt, und daß er auch den Heiden Herrscher ist.

29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!

Nur ihn allein beten auf Erden alle an. Ihm beugt sich, wer zur Grube fährt und dessen Seele nicht mehr lebenskräftig.

30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.

Die Nachwelt derer, die ihm dienen, sie rühmt den Herrn dem kommenden Geschlecht,

31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!

und kündet einem nachgeborenen Volke seine Liebeund was er ihm getan.