Псалми 144
1 Давидів.
[A Psalm] of David concerning Goliad. Blessed [be] the Lord my God, who instructs my hands for battle, [and] my fingers for war.
2 Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!
My mercy, and my refuge; my helper, and my deliverer; my protector, in whom I have trusted; who subdues my people under me.
3 Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
Lord, what is man, that thou art made known to him? or the son of man, that thou takest account of him?
4 Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!
Man is like to vanity: his days pass as a shadow.
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
O Lord, bow thy heavens, and come down: touch the mountains, and they shall smoke.
6 Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!
Send lightning, and thou shalt scatter them: send forth thine arrows, and thou shalt discomfit them.
7 Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,
Send forth thine hand from on high; rescue me, and deliver me out of great waters, out of the hand of strange children;
8 що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
whose mouth has spoken vanity, and their right hand is a right hand of iniquity.
9 Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
O God, I will sing a new song to thee: I will play to thee on a psaltery of ten strings.
10 що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!
[Even] to him who gives salvation to kings: who redeems his servant David from the hurtful sword.
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
Deliver me, and rescue me from the hand of strange children, whose mouth has spoken vanity, and their right hand is a right hand of iniquity;
12 щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!
whose children are as plants, strengthened in their youth: their daughters are beautiful, sumptuously adorned after the similitude of a temple.
13 Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!
Their garners are full, and bursting with one kind of store after another; their sheep are prolific, multiplying in their streets.
14 Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
Their oxen are fat: there is no falling down of a hedge, nor going out, nor cry in their folds.
15 Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
Men bless the people to whom this lot belongs, [but] blessed is the people whose God is the Lord.
